Дівчинка семи років зараз вибачилася перед своїм батьком, іноді слегка нахиляючись тим самим показуючи, що їй дуже прикро. Поруч з ними, біля їхних ніг лежала розбита ваза. -Ох, Наталко, що ти накоїла?! -Будь ласко, татко, вибач мене! Я зовсім не хотіла цього робити! -Єх...І, що ж тепер робити?-зітхнув батько дівчинки. -Але, татку, я зовсім не хотіла цього робити! -Я знаю. Але вазу доведеться викинути. -Ще раз вибачте мене тату...! -... -Але...Але я вважаю, що склеити вазу всеж таки можна. -Хм...Авжеж, бо спроба, не такування!-посміхнувшись промовив батько, й зібравши залишки вази пішов її( вазу ) склеювати. -Я до віддалене почувся голос Наталки.
Ну как-то так. Надеюсь вам нравится.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
