Пам’ятник українському гетьману Богдану Хмельницькому прикрашає Софіївську площу з 1888 року. Його відкриття було приурочене до святкування 900-річчя хрещення Русі. Насправді, вперше з ідеєю увіковічнення пам’яті гетьмана ще в 40-х роках виступив історик М. Костомаров, ще через десяток років її повторив В. Максимович і лише в 1860 році Петербург погодив встановлення монументу, але це був тільки початок його багатостраждальної історії.
Цілих 9 років скульптору Микешину знадобилося, щоб створити макет майбутнього пам’ятника. Однак через те, що його визнали занадто полонофобським і шовіністичним, проект пройшов ще кілька редагувань і врешті остаточно був затверджений лише у 1876 році. Тоді постала інша проблема — відсутність фінансування від влади. Кошти збирали по всій імперії. У результаті у 1879 році пам’ятник відлили з переплавленого металобрухту, який пожертвувало Морське відомство, і через рік привезли до Києва. Однак грошей для постаменту уже не вистачило і скульптура 8 років пролежала у дворі поліцейської управи. Місцеві про це жартували, що «Не встиг Богдан в'їхати до міста, а його вже заарештували».
Зрештою, у 1888 році знайшли граніт для постаменту (залишився після зведення Ланцюгового мосту). Спочатку монумент хотіли встановити на Бесарабській площі, але потім передумали на користь Софіївської. І одразу постало нове питання: як розмістити пам’ятник, щоб кінь не був повернутий хвостом до жодного з соборів і до урядових споруд. У результаті скульптуру Хмельницького встановили так, що він рукою з булавою показує на північний-схід, тобто напрямок, якому мав слідувати народ, що зустрічав гетьмана тут, на Софіївській площі, у 1848 році після перемоги над поляками у битві під Пилявцями.
Объяснение:
Выбери себе отсюда предложение которые нужно
Учитель
Учитель, одухотворений своєю професією, має ключ до всіх духовних багатств світу. Без сумніву, всі дороги починаються в школі. В усіх куточках світу цінують працю вчителя. Саме до вчителя спрямовані найкращі слова вдячності за те, що він, крім навчання, займається справою виховання молоді.
Учитель – це те джерело сили, яке змушує рухатися машину суспільства. І якщо в нього не вистачить терпіння, часу, таланту, машина ця заіржавіє і зупиниться.
Сковорода, Корчак, Сухомлинський стали зачинателями тої гуманної педагогіки, яка плекає людину. Оберігаючи ніжне дитяче серце, шкільний учитель веде у світ знань, допомагає обрати дорогу в житті, вчить бути собою. Він хоче бачити своїх учнів успішними й щасливими.
Не вчора сказано, що в учителя немає святішого обов'язку, ніж бути оберегом моральних і духовних надбань свого народу, сівачем і продовжувачем кращих традицій розумного, доброго, вічного.
Людина будь-якої професії пройшла через турботливі руки й добре серце вчителя.Так було й буде завжди.
Объяснение:
