Провідміняти числівник триста сорок

Перша книга в житті кожної людини з’являється в ранньому дитинстві, коли батьки читають казки, вірші, оповідання. саме з того моменту дитина починає усвідомлювати всю красу писемності. першою прочитаною книгою зазвичай стає та сама казка, яку ми чули, але ще не вміли читати. на даному етапі формується сприйняття і зацікавленість.перші книги з’являлися в усній формі, їх зміст передавався з покоління в покоління. потім книги почали викарбовувати на камені, дерев’яних дощечках… згодом з’явилися писемні книги. вони були дуже коштовні і дозволити собі купити таку книгу міг не кожен.в радянському союзі, щоб купити книгу, требо було спочатку здати деяку кількість макулатури, отримати довідку про здачу та тільки після цього вам змогли б продати якусь книгу.на сьогоднішній день – книга невід’ємна частина життя майже кожної людини. вона відкриває вікно в новий яскравий та незвіданий світ. ми живемо в вік комп’ютерних технологій, де знайти книгу можна в електронному варіанті і в багатьох випадках – безкоштовно. на полицях книжкових магазинів є великий вибір як української, так і іноземної літератури і вона доступна кожному без винятку.книга – справжня скарбниця мудрості. читаючи книжки, ми збагачуємо свій внутрішній світ, словниковий запас, тим самим робимо себе набагато цікавішою людиною, як для самого себе, так і для оточуючих. книги приймати правильні рішення в багатоьх ситуаціях. дивлячись на героїв книги, ми пізнаємо самих себе, таким чином вчимося на чужих помилках і обійти їх.на мою думку, кожна людина моє прочитати хоча б одну дійсно цікаву їй книгу, щоб дійсно спробувати її смак. і ніколи не треба зупинятися в читанні, адже тоді з вами стане навіть не цікаво спількуватися, бо в людини, що не читає книжки – обділена красою мова, суха, не мальовнича. різними шляхами йде читач до улюблених книг. аж з дитинства й до дорослого   віку його книги, у яких є місце для почуттів, уяви, розуміння покликання, осмислення життя і для відкриття власних думок. кожна книжка вчить, розважає, змінює звички й характер, визначає мету і викликає бурхливі пристрасті.

"кажуть, ви вже одержали призначення? ",- звернувся до інни археолог після мовчанки. "так, незабаром з училищем розпрощаюсь". "берете курс на кураївку. кличе вас берег любові…" "звідки ви це знаєте? "- здивовано запитала дівчина. "багато що про вас знаю. цікавлюсь. це лише ви не хотіли помічати моїх зацікавлень",- зітхнув він. "аж дивно чути". "нічого дивного. люди шукають скарби. та не завжди шукають їх там, де вони лежать. а вони, може, під тобою. отут, де стоїш, під нашаруванням пилу та сміття". "знов якось загадково". "ви бажаєте ясності чіткості різкості? не знаю, як треба говорити в таких випадках, інно… колись для цього була вичерпна формула: ось вам моя рука і серце! розумієте? прийміть, не відкидайте їх, інно",- і він простягнув їй руку. "ви жартуєте? "- сказала дівчина, хоч бачила, що він не жартує. "рука і серце",- повторив він зміненим стверділим до різкості голосом. "не годиться такими речами жартувати…" "які жарти! "