Люба ненько Україна! Ти у нас одна-єдина. Дуже я тебе люблю, все для тебе я зроблю.
Я люблю твої співанки, писанки і вишиванки, споришевий моріжок І бабусин пиріжок.
Буду я про тебе дбати, бо ти для мене – рідна мати. Ти дала мені на щастя ліс і поле, луг квітчастий.
З вами – гори, ріки, луки – я б не витримав розлуки. Море, озеро, криниця – де б не був я, буде сниться.
Ти розквітла вже іздавна, будеш мати долю славну, твої лицарі й герої захистять тебе в двобої.
Невтомима трудівниця, тобі ніколи журиться. Багатієш ти металом, хлібом, медом, сиром, салом.
В цій країні кожна хата добрими людьми багата. Харків, Львів, Донецьк, Полтава – йде про них по світу слава.
Славний Київ златоглавий, ти могутній, величавий. Вздовж Дніпра – гаї, ліси, місто вічної краси.
Тут палаци старовинні і споруди вельми дивні, тут побачиш ти зненацька всякі дива чудернацькі.
Тут у кожній у оселі, працьовиті і веселі, друзі мешкають – кияни, дорогі мої краяни - і митці, і президенти, будівельники й студенти…Тут живе моя сім`я, тут росту щасливий я.
Маю маму, маю тата, маю друзів я багато. Ніяка біда ізроду не здола мого народу.
Я для тебе буду жити, вчитися, щоб все зуміти. Ти ж – міцній і розквітай, Україно, рідний край.
Як Шевченко і Тичина, славлю рідну Україну. Може, я пишу і гірші, але дуже щирі вірші.
