Скласти й записати діалог на тему дозвілля (5-6 реплік)

Вулиця мого дитинства  

для кожної людини назавжди залишаються в пам'яті ті місця, де вона народилась і провела своє дитинство. і як далеко не закидала б нас доля, але кожного манить до себе рідна домівка, рідна вулиця. після довгої розлуки все видається милішим і дорожчим нашому серцю. отак буває і зі мною, коли повертаюсь додому після літніх канікул, коли знову крокую дичківською вулицею, на якій живу разом з батьками.вона нічим особливим не відрізняється від інших вулиць села. тут розташоване невелике підприємство, де можна придбати або полагодити автомобіль. перетинає вулицю річка гнізна зі своїми притоками. у кінці вулиці — пасовище та млин. паралельно нашій вулиці проходить залізнична колія, а за нею красується ліс.коли стати на краю лісу, видно мою вулицю: біленькі хатки під червоною черепицею потопають у буйній зелені садів.я люблю свою вулицю у будь-яку пору року. люблю її затишні садиби, привітні віконця домівок, високі дерева, квітники і доріжки на подвір'ї.але вулиця без людей, як ліс без птахів. на моїй вулиці всі люди привітні і лагідні. хоча я й не знаю їх усіх по іменах, та в селі прийнято з усіма вітатись.найбільше люблю свою вулицю вечорами, коли притомлені люди сидять на лавках біля хат, гомонять через паркан один з одним, а сільські дітлахи виходять погаласувати. лише тоді відчуваєш, що навколо тебе — усі рідні, хороші люди з нашої вулиці.

Вы ожидали треска и грохота, но ничего неслышите, кроме глухого, однозвучного шума, похоже-го на очень отдаленный гром. Вместо чудовищнойломки, столкновений и дружного натиска, вы видитебезмятежно лежащие, неподвижные груды изломан-ного льда, наполняющего всю реку от берега до берега.Поверхность реки изрыта и взбудоражена, точно поней великан-пахарь и тронул ее своим гро-мадным плугом. Воды не видно ни капли, а только лѐд,лѐд и лѐд. Ледяные холмы стоят неподвижно, но у васкружится голова, и кажется, что мост вместе с ва-ми и с публикой куда-то уходит. Тяжѐлый мостмчится вдоль реки вместе с берегами и рассекаетсвоими быками груды льда. Вот одна большая льдина,упершись о бык, долго не пускает мост бежать отнее, но вдруг, как живая, начинает ползти по быкувверх, прямо к вашему лицу, словно хочет проститьсяс вами, но, не выдержав своей тяжести, ломается надва куска и бессильно падает. Вид у льдин грустный,унылый. Они как будто сознают, что их гонят из род-Диктант как прием обучения орфографии, пунктуации, развития речи учащихся16ных мест куда-то далеко, в страшную Волгу, где,насмотревшись ужасов, они умрут, обратятся в ни-что.Скоро холмы начинают редеть, и между льди-нами показывается темная, стремительно бегущаявода. Теперь обман исчезает, и вы начинаете видеть,что двигается не мост, а река. К вечеру река уже по-чти совсем чиста ото льда.