Насамперед, мені здалась слушною думка, яку неодноразово різні люди озвучували в Інтернет-просторах, про те, що саме зараз врешті людство готове осмислити проблему і масштаби Чорнобильської аварії. Останнім часом, дуже актуальним і навіть модним є дбати про екологію, аналізувати, що саме ми можемо зробити, щоб не забруднювати довкілля, робити планету і самих себе здоровішими. У контексті посилення зацікавлення еко-проблемами, питання Чорнобиля прогриміло з новою силою, емоційно переосмислюють наслідки аварії та глибше почали вникати в її масштаби.
Другою складовою успіху стрічки у всьому світі стало те, що останніми роками великою популярністю користуються серед глядачів фільми та серіали про різні апокаліпсиси, катастрофи, що призводять до цілковитої зміни світу або його кінця. Тільки зазвичай такі фільми вигадані, фантастичні, а «Чорнобиль», що вписується в апокаліптичну тематику фільмів-катастроф, зачіпає до глибини душі тим, що це правдива історія.
Описані фактори можна назвати першопричинами успіху серіалу, а тепер докладніше про саму стрічку.
Від перших хвилин першої серії я вдумувалась: як сприйматимуть «Чорнобиль» люди з усього світу, що від аварії на АЕС мають набагато більшу фізичну та емоційну дистанцію, ніж жителі України чи Білорусі? Я намагалась збагнути, що зачіпає у серіалі, якщо історія цієї трагедії – це не частина історії твоєї країни. Не впевнена, що мені вдалось остаточно абстрагуватись і сприймати фільм об’єктивно, адже емоції таки брали верх. А проте, декілька висновків щодо всезагального захоплення «Чорнобилем» вдалось зробити.
Серіал створений якісно та професійно. В «Чорнобилі» досконало відтворена радянська епоха, до найменших деталей представлена атмосфера та аура показаного часу: архітектура, умеблювання, зовнішній вигляд героїв – увесь фон просто вражає своєю правдивістю і органічністю. У його створенні також брали участь консультанти з України. Варто згадати, що приблизно 70 відсотків зйомок серіалу відбувались в Литві, зокрема на зупиненій Ігналінській атомній електростанції, а 30 відсотків – в Україні, наприклад, у Києві.
У «Чорнобилі» маємо також чудово підібраний акторський склад, мені здається акторам вдалось дуже добре втілитись у своїх персонажів. І знову ж таки, велике браво стилістам, візажистам і іншим членам команди серіалу, що працювали над виглядом героїв. Іноді виникало враження, що на екрані – документальна стрічка із справжніми учасниками «чорнобильських перипетій». Те саме можна сказати про музичне оформлення стрічки. Воно підкреслює тривожну атмосферу серіалу. До речі, у заключній п’ятій серії лунає пісня «Вічная пам’ять», виконана львівських хором «Гомін».
1. Говорив я англійською, яку тут добре розуміли навіть продавці в магазині (І. Роздобудько). 2. По-перше, завидна Вовкулака міг тут ускочити в яку завгодно халепу, а, по-друге, він, нічний вояка, не любив робити вдень того, що можна зробити вночі (В. Шкляр) 3. Усе здається мені, що серед цієї заклятої тиші нагло щось блисне і вдарить, як грім (Турянський) 4. Я беру ковдру і виходжу з хати. І одразу занурююсь у густу й навіть, здається, липучу темряву. (В. Нестайко) 5. Нога була ціла, не пошкоджена, але видно боліла чи затерпла, бо незнайомець довгенько, кривлячись, притупцював нею (Малик). 6. Все навколо казкою здається. 7. То невже ти ще й досі не знаєш, що любов може гори звернуть.
