У житті людина може досягати різних висот. Багато хто прагне владарювати, керувати, бути значною й помітною фігурою. А дехто вважає, що й маленька людина може приносити велику користь. Викладіть Ваш погляд на проблему: Чи заслуговує маленька людина на ту ж повагу, шо й людина з високими амбіціями?
Без перебільшення можна стверджувати, що кожна людина гідна поваги, незважаючи на її становище в суспільстві чи кількість грошей.
Щоб довести свою думку, скажу таке: звичайна й проста людина може бути наділена найкращими людськими якостями. На щастя, особистість визначають доброта, щирість, чесність, уміння співчувати, а не амбіції чи рівень достатку.
На згадку спадає головна героїня драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Її в селі характеризують так: «Золото – не дівка!». Наталка самовіддано любить матір, шанує старших, демонструє вірність у коханні до Петра. Котляревський змалював реалістичний образ української дівчини, яка заслуговує на велику шану.
Наведу ще один аргумент, що підтверджує мою правоту. Людині не обов’язково досягати якихось нереальних висот, вона може домогтися успіху хоча б в одній сфері, творити добро, допомагати іншим. І це заслуговує на повагу.
Прикладом, що ілюструє цей аргумент, може бути життя й діяльність моєї тітки Ольги Іванівни. Вона працює хірургом у звичайній районній лікарні. Це високопрофесійний фахівець своєї справи, який обожнює роботу. Ольга допомагає великій кількості людей, з колегами ж вона ділиться досвідом. Пацієнти обожнюють цю жінку й називають «лікарем від Бога».
Отже, шанобливе ставлення отримують люди завдяки своїм учинкам, чеснотам, моральним якостям. Навіть «маленька» людина може своєю щоденною працею приносити велику користь суспільству.
ответ: Одного разу, у маленькому будиночку у зеленому полі народилося дитя. Йому дали ім'я Іван. Коли він народився мати подарувала йому в' язане медвежатко, яке вона сама в'язала. Іван ріс разом з цим медвежатком. Вони були найкращі и друзями! Вони завжди буди разом, разом бігали, разом їли та бешкетували. Посередині поля була гарна яблуня, вона була дружелюбная, та теж була їх другом, вони завжди грали біля неї.
Весною, вони трясли яблуню, на якій тільки недавно з'явитися рожеві квіточки, а потим бігали під рожевим водоспадом.
Літом, бігали по зеленій траві та зривати соковиті яблука.
Осенню стрибали у кучу сухого листя, та голосно сміялись.
Зимою, зривали сосульки з деревця та представляли що це меч! Та захищали деревце!
Вони завжди були разом, та ніколи один одного не покидали.
Объяснение:
Я хуже знаю украинский(на очень много), и с запитыми у меня не очень, так что попроси взрослых везде всё поисправлять, прости, но короткие истории я писать не могу
Надеюсь )
