Уважно прочитайте! Завдання: списати текст, вставити та підкреслити пропущені букви, вставити розділові знаки та зробити графічну роботу ( підкреслити однорідні члени речення, при яких будуть розділові знаки, визначити граматичні основи складних речень, в яких будуть наявні розділові знаки, позначити вставні слова ВС, ів мені треба зараз сдати

Мамо, а куди ми йдемо?
- Ми йдемо, доню, на прогулянку до прекрасного місця - нашого парку.
- Ой, як гарно. А що ми там робитимемо?
- Будемо дихати свіжим повітрям, фотографуватися.
- Тату, а можна там покататися на атракціонах?
- А ти не боїшься, дитино?
- Ні, мені дуже хочеться.
- Якщо хочеться, то будеш кататися. 
- Ура! Як добре! Мамо, а хочешь зі мною?
- Добре, донечко. Ой, дивись яка білочка пробігла. Бачиш?
- Так, так, бачу, он вона на дерево пригає. Дивно так, вона така спритна.
- Вона така, бо людей боїться та багато часу шукає собі їжу, тому їй потрібно багото пересуватися.
- А я не хочу, щоб вона мене боялась. Дай мені горішків, я її кормити буду.
- Дивитсь, сонечко, вона тебе не боїться. Як гарно!
- Тато й мамо, мені так подобається. Давайте сюди приходи часто.
- Добре, доню, а зараз ходімо далі.

Владимир Самойленко
УКРАЇНСЬКА МОВА
(ПАМ'ЯТІ  Т. ШЕВЧЕНКА)

Діамант дорогий на дорозі лежав, 
Тим великим шляхом люд усякий минав, 
І ніхто не пізнав діаманта того. 
Йшли багато людей і топтали його. 
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, 
І в пилу на шляху діамант він найшов. 
Камінець дорогий він одразу пізнав, 
І додому приніс, і гарненько, як знав, 
Обробив, обточив дивний той камінець 
І уставив його у коштовний вінець. 
Сталось диво тоді: камінець засіяв, 
І промінням ясним всіх людей здивував, 
І палючим огнем кольористо блищить, 
І проміння його усім очі сліпить. 

Так в пилу на шляху наша мова була, 
І мислива рука її з пилу взяла. 
Полюбила її, обробила її, 
Положила на ню усі сили свої, 
І в народний вінець, як в оправу, ввела, 
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла. 
І на злість ворогам засіяла вона, 
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна. 
І сіятиме вік, поки сонце стоїть, 
І лихим ворогам буде очі сліпить. 
Хай же ті вороги поніміють скоріш, 
Наша ж мова сія щогодини ясніш! 
Хай коштовним добром вона буде у нас, 
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас, 
Щоб, поглянувши сам на створіння своє, 
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»