Записати займенники за алфавітом, виправляючи, де треба, допущені орфографічні помилки. Де-який, хтозна в кому, будь-заким, ніскільки, аби-який, абихто, щонебудь, нізчим, скількись, девчому, з чимось, казнащо, невідь-який, де-що, будь з чим, хто зна-який, нівякому, абищо, нічий.

Объяснение:

Свіжий: свіжіший, найсвіжіший, більш (менш) свіжий, найбільш (найменш) свіжий, якнайсвіжіший. Сизий - . Гладкий: гладкіший, найгладкіший, більш (менш) гладкий, найбільш (найменш) гладкий. Тихий: тихіший, найтихіший, більш (менш) тихий, найбільш (найменш) тихий. Рідний: рідніший, найрідніший, більш (менш) рідний, найбільш (найменш) рідний, якнайрідніший. Солодкий: солодший, найсолодший, більш (менш) солодкий, найбільш (найменш) солодкий. Глибокий: глибший, найглибший, більш (менш) глибокий, найбільш (найменш) глибокий. Гарний: гарніший, найгарніший, більш (менш) гарний, найбільш (найменш) гарний. Малий: менший, найменший, менший від усіх. Старий: старіший, найстаріший, більш (менш) старий. Гіркий: гіркіший, найгіркіший, більш (менш) гіркий, найбільш (найменш) гіркий. Довгий: довший, найдовший, більш (менш) довгий, найбільш (найменш) довгий, щонай (якнай) довший. Далекий: дальший, найдальший, більш (менш) далекий, найбільш (найменш) далекий, якнай (щонай) дальший. Дужий: дужчий, найдужчий, більш (менш) дужий, найбільш (найменш) дужий, щонай (якнай) дужчий. Швидкий: швидший, найшвидший, більш (менш) швидкий, найбільш (найменш) швидкий, якнайшвидший. Близький: ближчий, найближчий, більш (менш) близький, найбільш (найменш) близький. Тяжкий: тяжчий, найтяжчий, більш (менш) тяжкий, найбільш (найменш) тяжкий. Здоровий: здоровіший. Великий: більший, найбільший, більш (менш) великий, найбільш (найменш) великий, якнай (щонай) більший. Високий: вищий, найвищий, більш (менш) високий, найбільш (найменш) високий, якнайвищий. Красивий: гарніший (красивіший) , найгарніший, якнайгарніший.

Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.