Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Объяснение:
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Школьные Знания.com
Какой у тебя вопрос?
1
5 - 9 классы Українська мова
Написати твір на тему осінь, з синонімами, антонімами, и т.д
Попроси больше объяснений Следить Отметить нарушение KorolMagister 06.09.2016
ответ
ответ дан
Пеппер
Пеппер
Ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла, а вже стукає у віконце важкими каштанами і стиглими горіхами осінь. Вона приходить до нас з яскравими кольорами, солодкими плодами, різноколірним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.
Рання осінь, дні блакитні і прозорі. З ранку виходиш під парасолькою і в капюшоні, а просто біля самого ганку - велика калюжа. Які хороші, які життєдайні ці дощики після літньої спеки, що так виснажує! Знову починає зеленіти трава, радіють квіти на клумбах і герань на моєму балконі! Якнайкращі кравчині одягають золоту осінь у свої вишукані строї. На стежини, газони, тротуари і лавки в парку падає і з тихим шерехом лягає різноколірне листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Часто зривається скажений вітер і несе мертве листя у веселому танці.
Пізньої осені природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і безживна. У небі нескінченною чергою пливуть сірі хмари, сіре небо відбивається в сірій річці. Холодно, сиро, тужливо. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима. Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцеві стало нічого вкрасти. Відлетіли спочатку граки і ластівки, за ними потяглися жайворонки, журавлі, гуси, чаплі. Зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози і живляться їх насінням і плодами, та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей скрутний час. Звірі запасають їжу на зиму, міняють одіяння, готують собі теплі житла.
А у селянина хіба мало справ восени? Дуже багато. Насамперед потрібно зібрати з полів урожай та укрити його в засіках, щоб добре зберігся. А ще потрібно заготовити дрова, без яких холоднечу не переживеш, сіно для худоби, гриби і ягоди, сходити на риболовлю і полювання. Потрібно запастися теплим одягом, тому умільці в'яжуть вовняні шкарпетки, светри, шарфи і рукавиці.
Осінь - час роздумів під теплим пледом, читання хороших віршів. Наприклад, Пушкіна, який так любив осінь, що захоплено вигукував: "І з кожною осінню я воскресаю знову".
