План до тексту - У ЛІСІ Із Найдою дівчина не боялася нікого й нічого. Поки йшли селом, то
притримувала за повідець, а як опинились на околиці – дала Найді волю.
Граючи коричневими очима, Найда спершу гайнув стежкою в житі,
зашелестів, загупотів і стих. Не долинало й звуку. «А що, коли не
повернеться? – тоскно подумалося Катрі. – Може чкурнути в білий світ, щоб
відшукати колишнього хазяїна».
У цю хвилину Катря не відчувала влади над Найдою, й тихий жаль
стиснув їй серце. І раптом щось зашелестіло, і з польового жита вискочив
Найда. Його очі блищали і сяяли радістю, маленькі, й тонкі, схожі на
трикутнички, вуха аж тремтіли. Довгою клинцюватою головою пес тицявся
Катрі в коліна, в долоні. Теплий шорсткий язик лизнув то в лікоть, то в шию,
то дістав до скроні. Пахло від Найди молодими половіючими колосками,
полином, волошками.
Катря обнімає, голубить, цілує вреднющого собацюру, почуваючись
найщасливішою істотою у світі. Пес повернувся до неї!
Перебігають удвох латку жита – і вже на узліссі, вже між темних сосон
і ялин. Раніше Катря нізащо не осмілилася б гайнути в лісові хащі, а зараз, не
зупиняючись, біжить услід за Найдою по піщаній стежці, поминає огрядні
стовбури дубів із крислатими верховіттями, поминає вільхи із тремкими
кронами, горіхові зарості, море папороті, велетенські мурашники, довкола
яких снують легіони турботливих мурашок. Найда не спиняється, то й Катря
на стиняється, вдячна собаці за відчуття волі й відваги, за безмежність
простору.
Стежка веде поміж стовбурів. А ось відкрилось озеро, що полумиском
голубіє поміж очеретів. І по воді пливе дика качечка, схожа на різьблений
листок. І вже відкрилась галява, поросла курячою сліпотою, але найбільше –
незчисленними синіми дзвониками. Язиката сорока летить десь зовсім поряд,
тільки не видно її, і скрекоче й скрекоче, попереджаючи все живісіньке в лісі
про те, що в таємничі володіння вторглися не і гості.
Але Катря не почувається не гостею, вона біжить і біжить,
зовсім не побоюючись, що може заблудитися. Чого ж їй побоюватись, коли не сама, коли удвох з Найдою, вірним і розумним товаришем, який не
зрадить, не дасть заблудитися, який і захистить, і порятує, і назад додому приведе.
Майнула, як блискавка, струнконога дика коза, і несподівано Найда зайшовся гавканням. Потім вони побачили руду білку на сосні. Найда,
зіпершись передніми лапами на червону кору, дряпав її пазурамий
повискував, наче хотів дертись догори.
- Не треба, Найдо, не треба, - заспокоювала Катря, беручи за повідець.
– Хай білка бігає, гризе горішки та лущить шишки. А нам пора додому, бо вже пізно.
Підкрадалось вечірнє смеркання, й вони заквапились із лісу досела.
(399 слів) (За Є. Гуцалом)

Объяснение:

ЩО ЗНАЧИТЬ БУТИ ВИХОВАНИМ?

Вихована людина.. . Якщо про вас скажуть таке, вважайте, що удостоїлися похвали.

Так що ж таке вихованість?

Це не тільки хороші манери. Це щось глибше в людині. Бути вихованим-значить бути уважним до іншого, делікатним, тактовним, скромним.

Мені видається, що таким був артист Художнього театру Василь Іванович Качалов. Він неодмінно запам'ятовував всі імена та по батькові людей, з якими зустрічався. Він поважав людей і завжди цікавився ними. При ньому кожна жінка відчувала себе привабливою, гідною турботи. Всі відчували себе в його присутності розумними, дуже потрібними.

Одного разу пізно ввечері Василь Іванович побачив дві дивні жіночі фігури. Це виявилися сліпі, які заблукали. Качалов негайно запропонував їм свої послуги, проводив до трамвая, допоміг сісти у вагон. Коріння цього вчинку не в знанні хорошого тону, а в сердечності і доброті до людей. Значить, вся справа в думках і спонуканнях.

А знання норм поведінки тільки допомагає прояву внутрішньої доброти і людяності.

(За С. Гіацинтовою)

Цей текст публіцистичного стилю. Він актуальний, суспільно значимий за тематикою, емоційний. Серед характерних для публіцистики мовних і мовних засобів можна назвати наступні:

- називний уявлення (вихована людина...) ;

- безпосереднє звернення до співрозмовника (якщо про вас скажуть...) ;

- риторичне питання;

- неповні пропозиції;

- виправданий повтор слів і синтаксичний паралелізм конструкцій (див. третій абзац) ;

— протиставлення;

- ряди однорідних членів з порівняльним і протилежним значенням;

- абстрактна лексика (вихованість, людяність, спонукання) .

Цей текст відноситься до міркування. Теза (другий і третій абзаци) оформлений у вигляді питання і відповідей на нього і побудований за типом опису предмета: в якості «даного» використовується поняття «вихованість» , а в якості «нового» — слова, які розкривають це поняття. Потім йде доказ істинності цього твердження, наводиться приклад істинно вихованої людини. У цій частині тексту використовується спочатку опис предмета (риси характеру Качалова) , потім оповідання (один з вчинків Качалова) . Далі автор, коментуючи приклад, повертається до висловленого на початку тексту положення і робить з нього висновок: витоки вихованості — в доброті і повазі до людей.

Серед предметів скарбу виділяються такі: 4 антро фігурки, 5 зооморфних фігурок, 3 пальчасті фібули, 6 браслетів, налобні вінчики, сережки, скроневі підвіски, гривна, поясні бляшки, накладки, навершшя ременів, уламок тарелі, 2 срібні чаші, ложка для євхаристії з клеймами візантійських майстрів. Матеріал виробів — срібло 400–900 проби різного походження. Найбільший художній інтерес становлять срібні фігурки людей та тварин, виконані у оригінальному стилі. Деякі дослідники у ньому вбачають впливи гунів та аварів.

Вирізняються також срібні бляшки — зображення постаті чоловіка розміром 7,6 см, на ліктьових згинах фігурки присутні два отвори, ймовірно бляшку нашивали на одяг або на кінське сідло. Ноги чоловіка зігнуті в колінах, руки — покладені на стегна, що нагадує танцюриста. Сорочку чоловіка оздоблюють перехрещені по діагоналі насічені лінії, які нагадують вишивку.