Пунктуаційну помилку допущено в реченні * Розтривожений думками, він до самого ранку не міг заснути Квітки, омиті холодними росами, розтулюють повіки-пелюстки Ніколи я співати не покину про землю, повну щастя і краси Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць Удалині виднілися, облиті сонячним багрянцем, верхівки сосен

Мова – це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячолiття з того часу, як людина стала людиною.(Кiндрат Крапива)

Хто не любить своєï рiдноï мови, солодких святих звукiв свого дитинства, не заслуговує на iм’я людини.( Й. Г. Гердер)

Мова – це не просто б спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.(Олесь Гончар)

Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає [Х.Арце].

Мова – це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячолiття з того часу, як людина стала людиною.(Кiндрат Крапива)

Хто не любить своєï рiдноï мови, солодких святих звукiв свого дитинства, не заслуговує на iм’я людини.( Й. Г. Гердер)

Мова – це не просто б спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.(Олесь Гончар)

Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає [Х.Арце].