Объяснение:
Незаперечним залишається той факт, що сонети, як форма ліричного вірша, з'явились в Італії, понад сімсот років тому. Зручні для написання і читання вони дуже швидко припали до душі багатьом ліричним письменникам по всьому світі, але найбільш відомим ліриком який писав вірші в цій формі є великий поет епохи Відродження Франческо Петрарка. Саме його творчість підкреслила, що навіть при певній скутості форми, сонетами, з легкістю можна відобразити свої ліричні та філософські думки.
Епоха Відродження до Англії добралась дещо пізніше, ніж до інших європейських країн і закономірним була поява тут англійського сонета. Першим серед поетів, які зацікавились сонетами в Англії, був сер Томас Уайет, його вважають родоначальником англійського сонета. Якщо яскравим представником італійських сонетів є Петрарка то одним з найбільш популярних авторів англійських сонетів є Вільям Шекспір. Розгляньмо в чому полягає основна відмінність між сонетами Петрарки та Шекспіра.
есе
Объяснение:
Скільки існував наш народ, стільки вкладав він свою мудрість у прислів'я та приказки. У них вся сила народного розуму, у них і заповіт нащадкам про те, як поводитись за життям і людьми, і розмірковування над важливими вічними питаннями.
Знайомлячись із народними прислів'ями та приказками, я відзначив для себе, що вони зачіпають усі теми, які тільки можуть бути цікавими людині: є приказки про Батьківщину, про природу, про працю, про гроші, про здоров'я та хворобу, про добро і зло, життя та смерть, про родину. Не знайдеш і слів, щоб висловити всю глибину простої людської мудрості, яка прихована у таких коротких висловах!
Мені сподобалися приказки та прислів'я, присвячені темі кохання. У них наших предків щодо цього вічного почуття, і норми народної моралі.
Сила почуття і вічність справжнього кохання передано у таких прислів'ях: "Любов — не пожежа, займеться — не загасиш", або: "На любов і смак — товариш не всяк", "Не до чари, як хто кому не до пари".
Висловлено у народній творчості і безкорисливість, щирість у почуттях: "Нехай борщ без сала, аби душа пристала", "Хоч у курені, аби до серця мені", "З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем".
Читаючи художні твори, я часто дивувався з того, як вміло описує письменник красу дівчини, які епітети добирає, як влучно та поетично порівнює дівочу вроду з явищами природи. Тільки знайомлячись із народною творчістю, я зрозумів, що майже всі порівняння взяті саме з фольклору, а вже потім вони пішли мандрувати сторінками художніх творів. "Дівчина, як калина, як ясна зоря", "Красива, хоч з лиця воду пий", — все це взято з безмежної поетичної народної творчості.
Багато створено прислів'їв та приказок і про працю, навчання: "На дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить", або ще; "Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом". Сказав наш народ і про навчання, про мудрість: "Мудрий не есе каже, що знає, а дурний не все знає, що каже". Мені дуже сподобався цей влучний та іронічний вислів!
Я вважаю, що кожному з нас треба цікавитись народними прислів'ями та приказками, бо вони роблять наше мовлення виразнішим, а самі є справжнього скарбницею мудрості. Запам'ятаймо ж їх на все життя, бо не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать!
