?! Зробіть синтаксичний розбір будь яких двох речень

Прочитайте речення. 1. Нехай буде вечір тому, що вечірні дороги завжди ко- роткі, бо вони повертають нас додому, бо вечірня дорога — це завжди повернення. (В. Яворівський) 2. Хотіла бя піснею ста- ти у сюю хвилину ясну, щоб вільно по світі літати, щоб ві- тер розносив луну. (Леся Українка) 3. У юності так хочеться, щоб виповнилося тобі вісімнадцять і ти став по-справжньому дорослим. (І. Цюпа) 4. Уміщуючи різноманітну інформацію, що відбиває рівень знань, якими володіє суспільство в пев- ну епоху*, словники відіграють надзвичайно важливу роль у духовній культурі народу. (В. Русанівський) 5. Хоч багато витрачаєш часу для підготовки до уроку, проте користь від цього відчутна. (З журналу) 6. Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньо- му. (М. Коцюбинський). 7. Коли б знав чоловік, що доля готує йому якийсь проміжок часу, тоді б неодмінно обминав непевні стежки. (М. Стельмах) Viaci a

Дядько, письмо, емаль, паморозь, мороз, постать, близький, боязкий, тонкий, вузько, тонко, польський, в'юнкий, держальце, кружальце, ціпильно, Коновальчук, Медведчук, палац, палець, баць, Харків, ширьма, сімдесят, сімсот, сьогодні, утрьох, купецький, одеський, кавказький, басько, різко, бринчати, різьбяр, доньці, станьте, станьте, ріжте, сонькові, млинкові, вірте, ударьмо, комірчику, трьома, шістьма, шістьома, сьома, вісьма, сниться, снишся, дочці, свашці, ляльці, ллю, візьму, гірьку, галці, Гальці, польку, полку.

Объяснение:

...

Чи кожен із нас є особистістю? Чи особистісне ядро є обов’язковою складовою особистості? Чи здатна особистість здійснювати масовий вплив на інших? – ТАК.

Не варто ототожнювати особистість із індивідуальністю, бо особистість є вищою, тобто надіндивідуальною. Кожен із нас народжується особистістю, лише ВИБІР (навіть щохвилинний) може спричинити або деградацію, яка призводить до втрати особистості, або певну досконалість (тобто досконалість життя для конкретної особистості). Цей вибір – вчинки, в яких людина заявляє про себе, вирізняючись як особистість серед інших, або, в яких вона нівелює себе не з фізичної, проте з духовної сторони. Я - особистість. Ми можемо й не помітити, як втратимо це Я, але тоді ми перестанемо усвідомлювати свою унікальність, свої вади й переваги. Думаю, аби особистісна досконалість на зайшла в глухий кут, то треба інколи вдаватись до стану рефлексії: досить поглянути на себе збоку, пізнати самого себе, реально оцінювати, а не переоцінювати.

Особистісне ядро людини – це стержень, із якого все починається й завершується, тобто він поєднує в собі внутрішній світ людини й її поведінку ззовні: містить все й генерує те «все» в діяльності; в стержні зосереджене вольове начало. На мою думку, особистісне ядро – це добро і зло (а вже ми самі обираємо між цими двома поняттями), виховання (близьких та суспільства) й самовиховання, синтез волі, свободи, розуму.

Вплив. Вважаю, що особистість здатна як і здійснювати масовий вплив на інших, нав’язуючи, або, підштовхуючи їх до спільного знаменника – якоїсь своєї ідеї, так і ніколи не розвинутися повноцінно: здеградувати повністю чи зупинитись на певному етапі розвитку. Якщо все ж одна особистість в змозі бути рушієм глобальних переворотів, то чи не варто прагнути розвивати своє власне Я?