Переказ по плану ... До чого ж гарно і весело

було в нашому городі! Ото як

вийти з сiней та подивись

навколо-геть-чисто все зелене

та буйне. А сад було як зацвіте

весною! А що робилось на

початку літа - огірки цвітуть,

гарбузи цвітуть, картопля цвіте.

Цвіте малина, смородина, тютюн,

квасоля. А соняшника, а маку,

бурякiв, лободи, укропу, моркви!

Чого тільки не насадить наша

невгамовна мати.

Город до того переповнявсь

рослинами, що десь серед літа

ВОНИ Вже не вміщалися в ньому.

Вони лізли одна на одну,

переплітались, душились,

дерлися на хлів, на стріху, повзли

на тин, а гарбузи звисали з тину

прямо на вулицю.

А малини красноï, білої! А

вишень, а груш солодких, було.

як наïсися,-цілий день живіт як

бубон...

збирались ми на косовицю

завжди довго. Я лежу на возі.

Мене везуть у царство трав, річок

i таємничих озер. До Десни

верстов п'ять дуже складної

дороги. Переїхати треба дві

великі калюжі з гнилицями, що

ніколи не висихали, два мости.

потім знову одну гнилицю, потім

два хутори з собаками і село

Мале Усте по вузесеньких

кручених вуличках, ... i знов

понад річкою мiж осик і дубів, і вже аж там, над самою Десною, було мое царство. Пахне огірками, старим

неретом волока, хлiбом, батьком

і косарями, пахне болотом i

травами, десь гукають, 1... зразу

чую, Деркачі й перепілки.

Прокидаюсь на березі Десни

під дубом. Сонце високо, косарі

далеко, коси дзвенять, конi

пасуться. Пахне в'ялою травою,

квітами. А на Деснi краса! Лози,

висип, кручі, ліс - все блищить і

сяє на сонці. Стрибаю з кручі в

пісок до Десни, миюся, п'ю воду.

Вода, ласкава, солодка. Вбігаю в

лiс-гриби. У лози ожина. В

кущі - горіхи. В озері воду

скаламучу - риба.

... Погодою у нас на сінокосі

щось, казали, рокiв з півтораста

завідувала ворона. Це була, так

би мовити наша фамільна

ворона. Вона возсiдала коло

нашого куреня на високій

сокорині і звідти бачила всіх нас

i все, що ми пили, їли, яку рибу ловили, чи де зарізали деркачика косою чи перепілочку, бачила

усiх пташок у нашім лiсi, все чула і, найголовніше, віщувала погоду. Вона бездоганно

вгадувала наближення дощу чи

грому ще при безхмарному

ясному небі. Один тiльки дядько

Самійло не піддавався

воронячим чарам.

...Тільки було це так давно,

що майже все вже розтануло в

далекім мареві часу, як сон, і

потонуло. Одна лише Десна

нетлінною у стомленій

уяві. Свята, чиста рiка моїх

Дитячих незабутніх літ і мрій.

Нема тепер уже таких річок,

як ти була колись, Десно, нема.

Нема нi таємниць на рiчках, нi

спокою. Ясно скрізь.

Тоді Десна була глибокою і

бистрою рікою. Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно... Так

багато дала ти мені подарунків

на все життя.

Далека красо моя! Щасливий

я, що народився на твоему березі,

що пив у незабутні роки твою

м'яку, веселу, сиву воду, ходив

босий по твоїх казкових висипах,

слухав рибальських розмов на

ТВОЇХ човнах і казання старих

про давнину, що лічив у тобі зорi

на перекинутому небі, досі,

дивлячись часом униз, не

втратив щастя бачити оті зорі

навіть у буденних калюжах на

життевих шлях .