Доповніть частини речень так, щоб утворилися безсполучникові речення. Звертайте увагу на
розділові знаки

- Я відчуваю: [ пояснення].
- Минулого тижня сталася дивна подія: [розкриття
змісту].
- Діти дуже тішилися: [причина].
- Запам`яталося назавжди: [пояснення].
- [Час] – висохне роса на травах.
- [Умова] – ти вдячний будь повік.
- Не дівчинонька ходить – [протиставлення].
- Придивіться: [пояснення, розкриття змісту].
- Мову зневажили – [наслідок].
- Не треба нікому дорікати: [причини].
- Я тебе впізнав – [протиставлення].
- Прийде вечір- [час].

Ранок. Зима. За вікном пробігають відблиски світла ліхтарів і вулиця, прокидаючись, немов оживає. Тихо навкруги. Лише чути хрускіт снігу під ногами. Незважаючи на легкий вітерець та снігопад, ранок дуже теплий та затишний. 
Це ідеальний час для того, щоб поринути у свої найпотаємніші думки або почитати якусь цікаву літературу. Зимові ранки хочеться проводити вдома, особливо коли на вулиці холодно і мороз залишає свої візерунки на вікнах, а ти милуєшся цією красою. Милуєшся крихітними пластівцями снігу, що випадають за вікном, милуєшся красою своєї вулиці, що одягла найгарніше білосніжне вбрання та світлим ранковим небом.
Узимку місто стає найбільш гарним, свіжим, прохолодним. І той, хто вийде зранку на вулицю, прогуляється містом, відчує справжню атмосферу зимового ранку.

Всем сердцем любит кузнец прекрасную Оксану. Но девушка поставила ему условие: "Достань, кузнец, царицыны черевички, выйду за тебя замуж". Ради любимой он готов на все, чего бы ему это ни стоило. Готов совершить даже невозможное. Какие бы испытания ни подстерегали героя, какой бы трудной ни была предстоящая борьба с враждебными силами, он относится к опасностям без страха. Хитрый черт пытается соблазнить юношу, обещая ему руку милой Оксаны, если тот отдаст душу. Но Вакула не только с легкостью побеждает своего искусителя, но и заставляет его служить себе. И даже попав во дворец всемогущей императрицы, юноша сохраняет чувство собственного достоинства и выходит победителем.

Добыв черевички, кузнец спокойно возвращается домой, к обычной трудовой жизни. Его нисколько не прельстили фальшивый блеск и богатство столицы, он и не думает завидовать разодетым придворным и даже самому Потемкину. Всему этому он предпочитает привычную, мирную и независимую жизнь. С чувством выполненного долга и уверенностью, что теперь ему доступно то, о чем он так долго мечтал, приходит он просить руки Оксаны. И получает согласие.