1.
Друзья — огромный пеликан и маленький котёнок — подружились в заповеднике. Обычно они встречаются после рыбной ловли. Пока пеликан ловит рыбу, котёнок сидит на берегу. Но вот птица с добычей выбирается на сушу. Раскрывает свой клюв и широко растягивает мешок под ним. Тут котёнок не теряется. Он быстро забирается в клюв и лакомится рыбой. Однажды к пеликану неожиданно подошел человек. В это время котёнок сидел у птицы в клюве. Пеликан затолкал котёнка в глоточный мешок, сомкнул клюв и взмыл в воздух. Птица делала над озером круг за кругом, пока человек не спрятался в кустах. Тогда птица опустилась и раскрыла клюв. На землю важно вышел путешественник-котёнок.
Раскрывает свой клюв и широко растягивает мешок под ним.
2.
Раскрывает свой клюв и широко растягивает
.
мешок под ним.
(сказуемое обозначается так :)
3.
нар. подл. глаг. нар. прил.
Обычно они встречаются после рыбной
сущ.
ловли.
4.
Бало́вать, заня́та, торты́, ста́туя.
Дальше незнаю извини фуух..
(Можно лучший ответ)
Объяснение:
Герой вірша Т. Шевченка "Думка" залишив удома стареньких батьків, кохану дівчину. Він сподівався, що на чужині знайде кращу долю. Тяжке життя змусило його перебратися на інший берег синього моря. Хоча внутрішній голос підказував:
На чужині не ті люди,
Тяжко з ними жити.
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити.
Герой вірша "Думка" — не одинокий у своїх стражданнях. Після того як Катерина II знищила Запорозьку Січ, козаки розбрелися по світу у пошуках кращої долі. Багато їх загинуло на чужині. Дехто пустив коріння у чужих краях. Однак всі вони сумували за степами, за Дніпром і за козацтвом.
У Т. Шевченка козак не знайшов свою долю за синім морем. Знайшов він горе і розчарування. Згорьований, сидить він на іншому березі синього моря і з сумом проводжає ключі журавлів, які летять до рідного дому:
А журавлі летять собі
На той бік ключами.
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами.
Гіркоту роздумів козака підсилює образ моря. Воно грає собі, а синій колір підкреслює холодну байдужість і безнадійність. Ось і Дніпрова вода впадає у Чорне море, наче в бездонну прірву, звідки немає вороття. Як немає вороття до рідного дому знедоленій людині. Адже шляхи повернення на батьківщину "заросли тернами".
