Скласти лист-привітання з Днем студента до одногрупників( )

Ікона  Покрови Пресвятої Богородиці.  Богородиця - покровителька українського народу, зокрема матерів, незаміжніх дівчат, українського козацтва.  

Свято Покрови Пресвятої Богородиці  було встановлено у Візантії на честь визволення Константинополя від нападників. Сьогодні невідомо, хто був тим нападником, який загрожував місту. Одні джерела свідчать, що це були араби, інші припускають, що це війська під проводом київського князя Аскольда. Згідно із переказами після служби Божої люди побачили, як від царських дверей йде світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Івана Хрестителя і святого Івана Богослова. Божа Мати підходить до престолу,  довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови омофор і широко простирає його над народом у церкві. Люди, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла для того, аби врятувати Константинополь. Омофор або хустка стала Покровом від лиха і зруйнування.

Сьогодні ми не знаємо остаточного часового відліку цій історії, хтось датує цю подію V, а в інших джерелах - X століттям від народження Христа. Проте  важливо зосередити увагу не на історичних доказах, а на феномені віри жителів Константинополя. Адже правдива віра у Покров, заступництво і довіра до Святої Богородиці до зберегти їм не лише місто, але і власну ідентичність. Ці ідеї дуже добре розуміли наші предки, для яких омофор Богородиці символізував щось більше, ніж просто захист!

Ось і прийшла осінь. тільки зовсім недавно дерева в парку радували нас буйною зеленню, і от зелене листя пожовкло, заблищало золотом і почало повільно падати на землю. на вулиці ще тепло, а птахи вже збираються відлітати у вирій.   старий парк ніби завмер, прислухається до кроків осені. знає він, що зовсім скоро теплі тихі вересневі дні закінчаться. на зміну вересню прийде жовтень, умиє парк сльозами дощів. а там і листопад огорне все навкруги своїм холодом. дні стануть короткими, небо буде похмурим, а дерева скинуть з себе останнє листя. затихне парк без пташок, які повернуться до нього тільки навесні.   де ж ти, літо, поділось, куди подалось? осінь, ось вона, осінь! осінь, ось вона, ось.   але парк не почуває себе самотнім. жителі міста приходять сюди на відпочинок, блукають алеями, засипаними листям, дихають свіжим осіннім повітрям. і діти полюбляють гуляти в парку: ховаються одне від одного між деревами, збирають листя. а ось і грибники завітали сюди, бо осінь цього року щедра на гриби.   гарно в старому осінньому парку восени, коли попрощався він з літом і прислухається до кроків зими.   в далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання.