На мою думку, іншомовні слова засмічують нашу рідну мову. Звісно, кожна мова чарівна, по-своєму неповторна та прекрасна. Але потрібно поважати свою рідну мову, бо якщо ми будемо доповняти українську мову іншомовними слова, то вона скоро втратить свою красу та мелодійність.
Потрібно розмовляти на тій мові, якою розмовляє твоя країна. В Україні українська мова, в Угорщині угорська, в Німеччині німецька, в Англії англійська та інші. Я вважаю, потрібно бути патріотом своєї країни, зберігати давні звичаї свого народу та розмовляти тією мовою, якою розмовляли наші пращури.
Робимо висновок, що мову треба берегти, бо якщо ми засмітимо її іншомовними словами, ми в решті в решт втратимо її. Шануйте свою мову і країну, як батьків та Батьківщину!
Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог вимовив слово, а потім уже у відповідності зі сказаним утворилася земна твердь, вода і т.п. Виходить, первинне — СловоЦе наводить на роздуми про важливість мови, мовлення, людських слів. Недаремно говорять, що словом можна вбити. Але словом можна і відродити. Тільки слова ці будуть різними. Або сказані будуть по-різному.
Мова — це живий організм. Він у постійному русі: одні слова народжуються, інші вмирають, треті переходять з однієї мови в іншу, четверті змінюють стильову приналежність. Ця безперервна динаміка і є життям мови. Втручатися в нього декретами, заборонами, постановами, рішеннями безперспективно. Усередині мови, за К. Чуковським, діє саморегуляція. Це таке явище: процесу відновлення мови протистоїть тенденція опору нововведенням. Жива, як життя, мова створює бар’єри, що перешкоджають надто швидкому і безладному відновленню мовлення. Коли б не це, мова втратила би свій цілісний характер і в XXI столітті ми не розуміли б поезії основоположника російської літературної мови великого О. С Пушкіна. Завдяки цій тенденції мова, як би не мінялася, зберігає свої загальнонаціональні закони, залишається усталеною. Один із найбільших шляхів збагачення будь-якої мови — це запозичення. Особливо в наш час, коли обмін інформацією став швидким і всеохоплюючим засобом міжнародного спілкування. У результаті іншомовні слова активніше, ніж колись, входять у рідну мову, пристосовуються до неї (наприклад: англійські іменники, потрапивши в російську або українську мову, починають відмінюватися, як і дієслова; іноземні слова одержують властиві мові суфікси і префікси). Усі спроби замінити існуючі в українській мові іноземні слова українськими приречені на провал, а головне — вони не потрібні. У мові приживеться те слово, яке краще виражає вкладене в нього поняття і яке зручніше у вживанні. Ніколи слово „тротуар“ в українській мові не витиснеться словом „топталище“ (саме це слово було запропоноване поборниками чистоти мови ще в XIX столітті), а слово „архіпелаг“ — словом „багатоострів’я“.
