Перепишіть,ставлячи подані в дужках іменники в потрібній формі. Визначте їхні відмінки і число.
1. Так соціо добро, неначе (дитя).
2. А я смеюсь до незнайомого (дівча).
|3. Ті серйозні оченята круглі, ніби в (мишеня).
| 4. Поволі летів журавлик на крихких (крилята) над прірвою
розбурханої вулиці.
6. Море ласкавим (цуценя) лащиться до рук и облизує їх
язиком хвиль.

Відповідь:

Вночі повернувся батько додому. На порозі хати він раптом зупинився

-.-.-.-.- -.-.-.-.-.-.  -.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-___-.-.-.-.-.-.

і прислухався. З городу долинули до нього хвилюючі звуки. Хтось

   -.-.-.-.-.-.-.   - - - - - - - -  

грав на скрипці прекрасну мелодію. Батько пішов у той бік. Це його

- - - - - - - - -  - - - - - - -       -.-.-.-.-.-.-        

син Лукаш стояв посеред городу і грав. Батько ніколи досі не чув

___  -.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.    -.-.-.-.-.-.-.-.-.-

такої гри. Його серце зненацька стислося від хвилювання. Ту

- - - -   -.-.-.-.-.-.-.-.-   -.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-  ~~~

пісню колись йому так хотілося заспівити на полі.

- - - - - -.-.-.-.-.-  - - - - -.-.-  -.-.-.-.-.-

Пояснення:

Казка про Сполучник
Жив собі в державі Рідна Мова скромний службовець на ім’я Сполучник. Він щодня сумлінно об’єднував не лише окремих, однорідних жителів цієї країни, а іноді й цілі родини-речення. Але його робота видавалася декому не дуже потрібною: ну й що з того, що поєднує... Можна й окремо жити непогано. От і кепкували з нього, казали, що маленький на зріст, що незмінний... І що цікаво — жодних питань до нього ніхто не ставив.Набридли Сполучникові такі кпини. От і вирішив він утекти світ за очі — до інших, незвіданих країв.Ішов Сполучник довго чи не дуже, але стомився й сів перепочити. Оглядівся довкола — ох і гарна його країна, ох і розкішна його Рідна Українська Мова!.. Аж серце стиснулося від думки, що доведеться оселитися на чужині. Добре розумів, що він хоч і маленький, а збідніє без нього держава, стане роз’єднаною...Коли бачить, аж ген курява піднялася. А то гонець, і саме його розшукує, просить повернутися — сумно стало без нього, непривітно.Зрадів Сполучник і з радістю повернувся додому. Від образи не залишилося й сліду, бо всі товариші вітали його, за в гості. Сполучник запрацював іще краще, ніж колись, і від того Рідна Мова розквітла, стала милозвучною та співучою.