"Щастя", на мій погляд, дуже складне і багатогранне поняття, до того ж, щастя для кожної людини своє. Тому дуже складно визначити, що таке щастя взагалі - можна тільки сформулювати, що таке щастя саме для тебе. Тому я вважаю, що поділити складові щастя на "необхідні" і "бажані" можна тільки для свого, власного, щастя, а не для щастя взагалі.
Я вважаю, що щаслива людина - це людина, яка почуває себе щасливою. Щасливі люди дуже різні і можуть не поділяти погляди один одного на щастя.
Наприклад, для мене, щоб відчувати себе щасливою, неодмінно потрібно мати добрі стосунки з сім'єю та друзями. А хтось інший може почувати себе щасливим і на самоті, і для щастя йому потрібен мальовничий безлюдний острів. Я вважаю взаємне кохання важливою складовою людського щастя, але хтось може не поділяти цієї думки. І так майже во всьому. Звісно, мало хто буде заперечувати, що здоровим бути краще, ніж хворим, а багатим - зручніше, ніж бідним, але ж багатьма факторами, від яких залежить, чи буде почувати себе щасливою або ні, все не так однозначно.
Тобто щастя - занадто складне поняття, щоб його можна було проаналізувати та визначити "необхідні" і "бажані" фактори. Мабуть, тому, що на те воно і щастя, щоб бути мінливим і непередбачуваним...
Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу. Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награтись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи все взяли, і хутко рушили. Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже по-справжньому. Незрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах польової каші уже розносився по галявині. Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними попрямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій — великий знавець і любитель цієї справи. Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати. Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем, Максим наступив на уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкарпетка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом водню, туго затягла її бинтом. Першу до було надано, тепер необхідно було терміново повертатись у місто. Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди запам’ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше бити й розкидати скло!
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
