Виділити дієприслівниковий зворот комами, і підкреслити головні члени речення

Моя рідна земля – благословенна Україна. Важким і тернистим був її шлях. Віками люті вороги хотіли позбавити нашу неньку мови, нації та мрій. Та піднялась вона із колін, кинувши додолу вороже ярмо. Сьогодні вона є спільним домом для велетенської родини, у якому лунає ніжно-мелодійна українська пісня.

Моя Україна – це золотисті пшеничні коси і небесна блакить, це край, де «сміються плачуть солов’ї», це тихі зорі і ясні води…Не уявляю я матінки-годувальниці без синьооких волошок в житі та червонощоких маків, без калинового намиста та вербової гілки, без цілющого барвінку та розмаїття мальв…І так хочеться, щоб моя рідна земля завжди мала свого господаря, який дбатиме про її долю, щоб залишити у спадок нащадкам могутню державу із славною історією та з національними звичаями і традиціями.

Нелегкі часи випали на долю неньки-України, тому вона із мольбою на устах благає нас згадати про неї, відбудувати, відновити і запитує: «Хто ж то зробить, як не ви – пагінці тисячолітнього дерева мого роду?»

А й справді, саме нам вершити майбутнє української нації, зміцнювати коріння родинного дерева і примножувати багатства рідної землі. Ми, нащадки славного козацького роду, йдемо по світу у священних вишиванках, у яких і біль український, і зітхання, дівочі мрії і сподівання, і вкотре доводимо усім, що ми – є, що дух українського народу живе!

Квітчаста рідна Україно, ми, діти твої, зробимо усе для того, щоб множився цвіт нашої нації. Ось побачиш: ми розбудуємо тебе працею хліборобів і вчених, вчителів та лікарів, поетів та композиторів. Золоті коси рідної матінки будуть заквітчані успіхами її синів і дочок. З’являться нові винаходи, втіляться у життя мрії, підвищиться добробут народу. Заквітує наша земля рясними садами, наповниться дитячим сміхом, стане щасливим та радісним майбутнє, бо наша ненька – Україна у вінку калиновім!

1.Який шлях обрати? Як дізнатися про моє призначення? Що робити в майбутньому? Перед кожною людиною в певний момент її життя постають ці питання. І саме тоді необхідно усвідомити багато речей.

Ще з самого дитинства кожен знає ким хоче стати. Але з роками мрії змінюються. Тепер людина має інше світосприйняття, тому їй необхідно чітко визначитися зі своїми цілями. І не зрозуміти ким вона себе бачить. Уперто йти до своєї мети – запорука успішного кар’єрного росту. Але як обрати власне свою професію? Пам’ятаєте ідею «сродної праці» Григорія Сковороди? Це означає, що людина має жити відповідно до її природних схильностей. На думку філософа, за такої умови вона буде щасливою, отримуватиме задоволення від процесу роботи, залюбки її виконуватиме, у іншому разі – незадоволення своїм життям завжди супроводжуватиме людину. Не слід забувати й про роль професії в суспільстві. Можливо, це зовсім не потрібно в сучасному світі. Тобто потрібно звертати увагу на актуальність фаху.

Вибір шляху в житті має зробити саме той, хто обирає. Казура Мікура говорив: «Якщо ти йтимеш за кимось, ти не загубишся. Але єдине, що ти бачитимеш – їх спини» Я погоджуюся із цими словами. Легко слідувати за кимось, важче робити вибір самому. Отож краще більше попрацювати та отримати більше, ніж повторити вже зроблене та не отримати нічого. І я не про матеріальну вигоду, а про духовне збагачення, коли дізнаєшся багато нового, розширюєш свій кругозір