БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКА ФОРТЕЦЯ Полонивши дивовижної краси українку, турецький паша ладен був узяти її за дружину. Для
цього треба було навернути бранку у магометанську віру. Та горда дівчина не погоджувалася.
Щоб зламати волю красуні, паша наказав кинути її до темниці. Багато днів та ночей знемагала
вона там.
Одного дня впали з рук і ніг полоненої кайдани, самі собою відчинилися двері в’язниці. Легкою
ходою вийшла дівчина за стіни фортеці. Турки остовпіли, потім кинулися навздогін.
Наздогнали дівчину на березі лиману. Підняли вже ятагани, щоб розправитися з утікачкою, та
дівчина… розтанула в тумані. На тому місці, де вона стояла, забило джерело чистої живої
води. А переслідувачі перетворилися на кам’яних ідолів.
Цю легенду можна почути під час відвідин Білгород-Дністровської фортеці. Її вежі й мури
височать над голубими просторами Дністровського лиману. Вам покажуть і башту-темницю, з
якої, за легендою, вирвалася волелюбна дівчина, Овідієву башту (тут нібито був римський
поет). Покажуть і башту-сховище, у підземеллі якої нещодавно було знайдено запаси проса,
що зберігалися, за визначенням науковців, 250–300 років. Просо посіяли — і половина насіння
дала сходи… Так легенди переплітаються з бувальщиною.
Велич і неприступність фортеці вражають і сьогодні. Майже два кілометри завдовжки має
міцна зовнішня стіна. Висота її — до семи, а товщина — до п’яти метрів. Над стіною височать
двадцять шість башт, двадцять з яких — бойові.
Фортеця оперезана ровом, глибина якого сягає двадцяти, а ширина — десяти метрів. Через
спеціальні заслінки рів у разі наближення ворога можна було швидко заповнити водою з
лиману.
Білгород-Дністровська фортеця — унікальна історико-архітектурна пам’ятка середньовіччя.
Очевидно, вона є витвором слов’янських майстрів, про що свідчить напис на одній з башт. І
слов’янська в’язь над головним входом, і планування території фортеці характерне для
слов’янських оборонних споруд. Чимало архівних документів підтверджують слов’янське
походження будівлі.

— До якого типу мовлення належить текст?
— Який стиль цього тексту? Доведіть свою думку.
— Які тема та головна думка висловлювання?

Хлопці знітилися. Обом стало соромно. Вони швидко вийшли з хати. 

- Що будемо робити, Антоне?

- Не знаю. Я б зараз під землю провалився від сорому... 

Вони сіли під старою розлогою грушею, колись бабуся з її плодів варила таке смачне варення ...

- А кому ти продав ікону?

- Опанасовичу ... В нього магазин є з всякою старовиною...Але вже стільки часу минуло...Та й грошей нема. 

- Треба шукати ікону! А гроші я знаю в кого можна позичити. Бабусі недовго ще з нами бути...

Хлопці встали і попрямували до дороги.

  В крамниці, звичайно, ікони не було. Опанасович сказав, що продав її якійсь старій жінці. А хто вона така - він не знає. Сказав лише, що бачив її кілька разів на базарі - вона продавала сир, молоко, масло... Хлопці вхопилися за це і попрямували до місцевого ринку, хоч надії було мало. Роман вже встиг позичити гроші в свого друга, аби лиш бабусю відшукати... Хлопці йшли поміж торгових рядів і вдивлялися в селянські обличчя. Аж раптом Роман почув як його кличе Антон. Брат стояв біля старенької бабусі перед якою був розкладений її нехитрий товар: сир, молоко, масло. Хлопці з надією дивилися на бабусю...

- Діти, ви щось хочете купити? - запитала бабуся. 

- Ні. - першим отямився Антон. - Це ви купили ікону в Опанасовича десь півроку тому?

- Так, я. А що таке?

Хлопці чесно розповіли про все, що трапилося...Бабуся дивилася на хлопців. Антон стояв блідий, йому було страшенно соромно, він хотів зірватися з місця і тікати, але не міг і поворухнутися...

- То ви хочете, щоб я її вам повернула?

- Продали, - вихопився Роман.

- У нас є гроші, навіть, більше, ніж ви за неї заплатили.

- Я ікон не продаю. - відмовила стара жінка.

В обох похололо на серці - "Не продасть!".

- Ми вас просимо, будь ласка! Скажіть свою ціну!

- Я ж сказала - я не продаю ікон. Я вам її віддам, але ви мені обоє рік допомагатимете влітку. Домовилися?

- Так - так! - зраділи обоє.

Троє вийшло з ринку і попрямували за місто. 

Коли брати опинилися в хаті бабусі Ганни, то стали і завмерли на порозі. З усіх кутків на них дивилися Святі Обличчя. В кімнаті було до 50 ікон.

Вставні та вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення) належать до категорії слів, граматично, або синтаксично, не пов’язаних з іншими членами речення. Вони не є членами речення, не відповідають на жодне питання, не пов’язуються сурядним чи підрядним зв’язком з головними та другорядними членами речення, тому на письмі виділяються чи відділяються певними розділовими знаками, а в усному мовленні — відповідною інтонацією. Спільні властивості цих ускладнюючих компонентів речення полягають у тому, що значення їх має додатковий характер щодо семантики всього речення чи окремої його частини.

Объяснение: