Доброго дня, Антоне! Як справи?
- Привіт, Артеме. Та я ось трошки прихворів.
- Знову?
- Так, це вже втретє за цю осінь!
- Нічого собі. А ти не думав про те, що це через те, що ти не ведеш здоровий іб життя?
- А хіба таке може бути?
- Звичайно. Я бачив, що ти палиш. Це неподобство! Імунітет знижується та ти починаєш хворіти.
- Можливо. А може ти можеш щось порадити?
- Треба більше бувати на свіжому повітрі, менше сидіти за комп'ютером, я знаю, що ти любиш гратися в ігри.
- Так, це правда.
- Тоді тобі потрібно більше рухатися, робити зарядку зранку.
- Дякую тобі, обов'язково прислухаюсь до твоїх порад! Бувай!
- Одужуй, бувай!
Объяснение:
ВУЛИЦЯ МОГО ДИТИНСТВА
У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.
Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам’яталася моя вулиця.
Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.
Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.
Здається мені, мов у казці, Життя тут щасливо іде. І знову всім серцем бажаю Вернутись в дитинство своє.
Объяснение:
