Здрастуй, Іванко!
- Привіт, Сашко! Радий тебе зустріти!
- І я так само радий! Ну, розповідай, як провів літні канікули?
- О, я провів їх дуже цікаво. Ми з батьками їздили відпочивати до моря.
- Справді? І куди саме ви подорожували?
- У Крим. Спершу ми жили в Алушті в пансіонаті. Купалися в морі досхочу. Я з татом навіть рибалив з пірсу.
- Щось упіймали?
- Морського йоржа! Але його їсти майже неможливо, тож ми його відпустили.
- А потім ви ще десь подорожували?
- Так, ми їздили на екскурсії в Ялту, Севастополь, Судак. Мені особливо сподобалася стародавня фортеця в Судаку. Так що я все про себе та про себе! Ти як провів літо, друже?
- У батьків грошей подорожувати не було, тому я провів його вдома. Але не нудьгував.
- Чим же ти займався цілих три місяці?
- Катався на велосипеді, з хлопцями грав у різні ігри. Футбол, баскетбол, волейбол – ми все спробували. Кожний день ходив на турніки робити гімнастику. Бачиш, які м’язи накачав?
- О-о, я би теж не проти мати такі…
- Ще я книжки читав, фантастику. Адже в мене багато часу було. Тепер я спеціаліст з цього жанру.
- Ну, тоді розповіси мені, що прочитав. А я тобі – про Крим. Ти згодний, Сашко?
- Згоден!
Майже кожного ранку я прокидаюся в чудовому настрої, бо скоро вже йти до школи. Збиратися мені недовго — вмитися, причесатися, одягтися швиденько, прибрати постіль та поснідати — ось я і готовий! Добре, що матуся привчила мене з вечора збирати портфель та готувати на стільці чистий одяг на завтра, це дуже економить час. Поки снідаю на кухні, поглядаю у вікно: там видно стежку, якою дітлахи поспішають до школи. Отже, й мені вже час іти. Цілую матусю та мерщій біжу за приятелями.
Школа вже чекає на нас. Не вірите? А от і правда. Інколи мені здається, що вона прокидається з приходом школярів, оживає, гуде, як вулик. Першими вітаються з нами величезні рослини у передпокої — неначе пальми на морському узбережжі. Надворі — сніг, а тут — зимовий сад. Чергові стежать за чистотою і порядком, вчителі молодших класів забирають своїх малят. Ось і мої однокласники стоять коло вікна, вже щось обговорюють — мабуть, змагання із боротьби, що відбулися вчора в школі. Дівчата теж часу не гають — шепочуться про щось своє. За кілька хвилин пролунає дзвінок, і в шкільних коридорах запанує тиша. Але не сонна тиша, як вночі, скоріш ділова — кожен займається своєю справою. Це ж тільки першокласники вважають, що в школі працюють лише вчителі. Ми, дорослі школярі, добре розуміємо, що роботи в школі вистачить усім — і вчителям, і багатьом іншим. Ось, наприклад, прибиральниця Людмила Миколаївна — швиденько пройшлася із шваброю — і підлога на третьому поверсі блищить, мов палуба на кораблі. На другому поверсі віконна рама пропускає холодний вітер — з нею вже возиться наш майстер Віктор Васильович. Віра Антонівна, завгосп, замінює не дуже чисті гардини, а Олена Олександрівна, чергова з першого поверху, поливає квіти у величезних квітниках. А ще затишку додає незрівнянний аромат, шо розповсюджується з їдальні — таких паляниць, які печуть наші кухарі, ніде більше не скуштуєш.
