1.Прочитати текст. 2. Виписати складнопідрядні речення з підрядними означальними та з"ясувальними частинами. Підкреслити у виписаних реченням усі члени речення. Поставити питання від головної частини ло підрядної та намалювати схеми речень.
3. Виписати речення з одне дієприкметниковим зворотом та утворити з нього синонімічне складнопідрядне.Поставити питання від головної частини ло підрядної та намалювати схему речення.

Усе навколо пахло Різдвом: свіжо-солодкий аромат молодої глиці,
мандарини в скляній вазі, імбирне печиво, гаряче какао з карамеллю у горнятку,
печені яблука з солодким сиром і цинамоном. Навіть свічки, запалені в кімнаті,
пахли Різдвом. Принаймні, так відказувала наклейка на коробці, в якій вони
продавалися.
            Це було перше Різдво, яке вона святкувала далеко від дому, у чужій для
неї Америці. Святкувала наодинці зі свічками, смачною вечерею і кицькою, яку
залишила під її опіку сусідка-кореянка. Ось так узяла й залишила, а сама
подалася святкувати величне зимове свято зі своєю галасливою родиною.
      Марта завжди була відкритою й швидко знаходила собі друзів. Вона вміла
сміятися по-справжньому й дарувати світло. Але тут у неї наче вимкнули
джерело енергії, позбавивши місця, де вона черпала сили й відчувала
підтримку, знаходила напрямок і любов за будь-яких обставин.
Зараз усі її рідні були дуже далеко. Тато завжди казав, що людина не може
розвиватися й досягати вершин без підтримки найдорожчих. Самотність для неї
була нестерпною. Марта із дзенькотом поставила горня, розмальоване
пухнастими сніжинками, на стіл і підійшла до ялинки.
      Гірлянда миготіла ніби нагадувала дівчині , що сьогодні Різдво – час миру,
спокою та любові. Марта, щось надумавши, пішла в спальню й вмостилася під
ковдрою. Кішка майже зразу причимчикувала до дівчини й уляглася їй коло
плечей. Вона розуміла, що їй щастило на світлих людей. Мудрих, терплячих,
готових пробачати, люблячих і глибоких. Таких світлих людей, які точно
святкують Різдво більше двох разів на рік . Вони святкують його щодня! Своїм
життям, своїми усмішками й сльозами. Вони світять, гріють і ніколи не очікують
за те ні оплати, ні бодай і»… Вони віддають тільки тому, щоб віддавати.
Бо просто інакше не вміють…