Півде́нна Коре́я офіційна назва — Респу́бліка Коре́я техан мінґук, «Велика країна народу хан») — країна у Східній Азії, розташована у південній частині Корейського півострова[3] і межує на півночі з Північною Кореєю.На сході омивається Східним морем (Японським морем), на заході — Жовтим, на півдні — Східно-Китайським морем. Володіє декількома десятками островів, найбільші з яких — Чеджудо, Чедо і Коджедо. Розташована в помірному поясі на переважно гірській місцевості.
Назва «Корея» походить від Когурьо, яка свого часу була однією з великих держав у Східній Азії,[4][5][6][7] і панувала за правління Квангетхо над більшою частиною Корейського півострова, Маньчжурії, частинами Далекого Сходу Росії[8] та Внутрішньої Монголії[9]. Її столиця, Сеул — важливе світове місто[10], в районі якого проживає половина 51 мільйонного населення Південної Кореї, що робить його 4-ю за величиною міською агломерацією у світі[11].
Скільки людей на нашій планеті, стільки й думок. І щастя у кожного своє. Для маленьких дітей щастя — це мама й тато поруч, які їх люблять, майже не лають, заохочують поцілунками, смачними солодощами та іграшками.
Для підлітка щастя — це повага серед однолітків у школі, наявність якихось матеріальних благ, які, на його думку, йому просто необхідні. Це може бути модний смартфон, пара нових джинсів або кросівок тощо.
Але для літніх людей — це зовсім не щастя. Погодитеся? Для них, які пройшли довге й часом важке життя, щастя в іншому. І воно не вимірюється в матеріальному плані. Для людей похилого віку щастя — це діти, онуки. Якщо є ще й правнуки, то це величезне щастя. Для дідусів і бабусь неважливо те, що можна купити. Важливим для них є те, що як раз не продається. Це здоров’я близьких, їхнє щастя, любов. Для них важлива друга половина, яка йшла пліч-о-пліч через роки радості й смутку.
Отже, щастя — дуже ємне поняття. Найчастіше воно залежить від віку та потреб людини
