Не люблю сидіти у вільний час удома. У вихідні намагаюся хоч трохи помандрувати. Звичайно, мені ще не дозволяють їздити кудись далеко без дорослих. Але до бабусі в село електричкою їжджу вже й сам. Усе потрібне в дорогу готую ще звечора. І ось настає субота. Встаю о п'ятій ранку і їду першою електричкою. І вже о восьмій годині підходжу до бабусиного обійстя. За сніданком з нею погомонимо (люблю це бабусине слово!), обговоримо новини, хоча и й спілкуємося мало не щодня телефоном. Мине година-дві, і зустрінуся з друзями. Домовимося з ними піти наступного дня ще вдосвіта по гриби в ліс чи порибалити на річку. Там, ясна річ, не обійдеться без пригод. А поки що допомагаю бабусі поратися по господарству. Щастя, що навчився щось путнє робити.
