Яке серед наведених речень є складним безсполучниковим із наслідковим типом зв’язку? На схід сонця квітнуть рожі: будуть дні погожі.

Махнула осінь в ліси – вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами

Лягло сонце за горою, зірки засіяли.

Роса блищить на сонці – чисте срібло.

Живучи далеко від свого батька, я сумую за ним, за його затишним, але маленьким будиночком біля річки. Коли я приїжджаю до нього, ми постійно виходимо до річки. Підходимо до мосту і сидимо під зеленої вербою в тіні. Завжди дивуюся мудрості цієї людини. Яка би проблема у мене не була, він завжди знає, що мені порадити. Мій батько - мій найкращий друг і порадник.

Зовсім недавно я зіткнувся з втішними і підлими людьми, які підставили мене на роботі. Мені хотілося довести їм, що це неправильно, і навіть змінити їх. Але мій батько, вислухавши мене посміявся і задумливо сказав: "Синку, не можна приклеїти до гусениці крила і змусити її літати, як метелик. Вона повинна зміниться сама"

Кожен раз в словах батька я відкриваю нові істини і починаю по-іншому ставиться до людей. Але головна його порада сама проста і розумна:" Головне - залишатися людиною"

Переді мною – чарівна вишиванка. Її зробила моя бабуся своїми ніжними  руками. На білому, як сніг полотні, розкинулися чарівні квіти та листя, чудернацькі та загадкові візерунки. «Це на удачу, ця квітка - щоб добробут був у сім’ї» - розповідала мені бабця, обережно та лагідно проводячи пальцем по вишиванці. «Мене навчила моя мати, яка у свій час теж опановувала це мистецтво під наглядом своєї матері, твоєї прапрабабці», - продовжує вона: «Тут вся наша історія, все життя українців, всі надії і сподівання. Можливо і ти колись захочеш дізнатись про це більше». З тих пір для мене вишиванка є не просто шматком тканини з візерунками. Вона для мене є священним скарбом моїх пращурів.