Хоч козацька держава існувала недовго й займала лише частину української території, однак вона мала вирішальний вплив на розвиток національної свідомості Синтаксичний розбір зробіть плііііі

У повісті «Дорогою ціною» М. Коцюбинський розповідає історію кохання двох молодих людей: Остапа і Соломії. Їхня трагедія полягала у тому, що вони були кріпаками і не мали права вибору. Саме тому Соломію видали заміж за іншого, хоча кохала вона довгий час саме Остапа і життя своє пов’язати хотіла, звичайно ж, з ним. Це кохання було гірким, тому що не мало права на існування. Але коли Остап вирішує втекти на волю за Дунай, Соломія тікає з ним. Вона усвідомлює, чим їм це загрожує, яке покарання очікує на них, якщо їх впіймають. Але це не зупиняє дівчину. Заради коханого вона ладна на все. Соломія не може жити без нього, адже, як каже сама, з Остапом зникне сенс її життя. Саме кохання до Остапові і Соломії пережити ті складні часи, коли вони переховувалися у очереті, коли Остап був тяжко поранений. Саме любов Соломії не дала йому померти. На мою думку, сьогодні рідко зустрінеш таку самопожертву: Соломія не покинула пораненого хлопця, хоча розуміла, що їх можуть наздогнати або знайти переслідувачі, вона намагалася йому до будь-яким чином… Соломія піклувалася про коханого, шукала їжу і воду, шукала шляхи порятунку… Вона, слабка дівчина, виявилася сильною морально, її кохання зробило такою…  Та найбільше мене вразило те, як Соломія визволяла Остапа від турків. Дівчина чудово розуміла, на яку небезпеку себе наражає, але це не зупинило її. Вона ладна була віддати своє життя заради життя коханого. І, на жаль, так і сталося: Соломія загинула, рятуючи Остапа. Але останньою її думкою було не шкодування за тим, що вона тоне, а жаль через те, що вони з Іваном не змогли до Остапові… Хоча тут вона помилилася – Остапа вони звільнили. Ціною власних життів. Саме це і означає «кохати» – не шкодувати свого життя задля близької людини, і не бачити в цьому нічого незвичайного… Остап залишився жити. Він отримав жадану волю. Та чи радів він їй? До старості згадував Остап Соломію, жив сам, адже : «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…». Ціною життя коханої отримав Остап волю, і тому вона вже е зробила його щасливим. Я вірю у кохання, адже це, дійсно, найкраще почуття, яке може відчувати людина. І якщо кохання справжнє, то людина ладна пожертвувати власним життям заради щастя коханого чи коханої, як це зробила Соломія.

Твір-опис на тему «Весняний ліс»

Навесні ліс оживає після довгої зими. Ще недавно він був похмурим, а дерева стояли голі.А тепер ліс осяяло весняне сонечко. Тугі бруньки набухли на деревах за кілька днів. Вони розкрилися у ніжне зелене листя. Весняний ліс знову шумить від вітру.

Відразу після закінчення зими, на ще мокрій та холодній землі з'являються перші проліски. Це маленькі, ніжні та тендітні квіти, але які ж вони сильні та витривалі! Проліски не бояться пробиватися крізь залишки снігу, назустріч сонцю. Вони не бояться також весняних приморозків.

Скоро землю знову прикрасить шовковий килим з м'якої трави. А на сонячних лісових галявинах виростуть справжні розсипи різнокольорових квітів. Це яскраво-жовті примули, лілові крокуси, голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани. А слідом за ними білим або рожевим кольором зацвітуть деякі лісові дерева та кущі. Наприклад, дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина.

Навесні ліс сповнений заливистих та дзвінких пташиних голосів. Лісові птахи шукають собі пару, в'ють затишні гніздечка. Весна - це час весіль для лісових мешканців. Навіть змії, і ті святкують свої зміїні весілля. Навесні змії дуже злі та не полюбляють, коли їм заважають. У цей час потрібно ходити лісовими стежками обережно, щоб ненароком не наступити на змію, яка гріється де-небудь на сонечку.

Весняний ліс ошатний та світлий. Прогулянка ним – це справжнє задоволення.