Пересказ текста ОЙ НА ІВАНА ТА Й НА КУПАЛА... Свято Івана Купала, яке відзначають у липні, кращих народних дійств. Усім селом збиралися біля річки чи ставу. Парубки розпалю- вали багаття, а дівчата неподалік* закопували принесену з лісу березову гілку, прикрашену квітами та стрічками**. Iї називали Мареною. Цього вечора кожному учасникові годилося перескочити через вогонь, щоб у такий іб очиститися від злих сил. Після цього дівчата йшли до річки і пускали за течією по два i віночки. На кожному з них мала горіти свічка. Якщо два віночки спливалися докупи, то вважалося, що їхня власниця скоро вийде заміж. За народними віруваннями, обов'язково годилося на Купайла на щастя скупатися або бодай облитися джерельною водою й здоров'я. Найсміливіші хлопці йшли до лісу, щоб зірвати цвіт папороті. Кажуть, що вона цвіте в ніч із 6 на 7 липня. Хто її зірве, той одержить усі підземні скарби, розумітиме мову звірів

  Поетична розповідь про дитинство за повістю "Гуси-лебеді летять":

  Дитинство - найчарівніша пора. З цим погоджується і М. Стельмах у творі "Гуси-лебеді летять". У цьому тексті автор ділиться найсокровеннішим - розповіддю про власне дитинство, стосунки з однолітками, цікаві історії з дорослими. Він з особливою теплотою згадує своїх рідних людей та ті зовсім не безтурботні, проте щасливі дні.

  Дитинство письменника проходило у 20-х роках минулого століття. Було все: нестатки, голод, холод. Але було й чимало світлих та прекрасних митей. Михайлик розповідав про себе сам, був жвавою та допливою дитинкою. Хлопчик з особливою шаною ставився до природи та навколишнього світу, розумів його. Можливо, і я колись складу поетичну розповідь про своє дитинство.

  Поетична розповідь про дитинство за повістю "Гуси-лебеді летять":

  Дитинство - найчарівніша пора. З цим погоджується і М. Стельмах у творі "Гуси-лебеді летять". У цьому тексті автор ділиться найсокровеннішим - розповіддю про власне дитинство, стосунки з однолітками, цікаві історії з дорослими. Він з особливою теплотою згадує своїх рідних людей та ті зовсім не безтурботні, проте щасливі дні.

  Дитинство письменника проходило у 20-х роках минулого століття. Було все: нестатки, голод, холод. Але було й чимало світлих та прекрасних митей. Михайлик розповідав про себе сам, був жвавою та допливою дитинкою. Хлопчик з особливою шаною ставився до природи та навколишнього світу, розумів його. Можливо, і я колись складу поетичну розповідь про своє дитинство.