Одного дня, дівчинка з довгим, шовковистим волоссям йшла по полю, сонце освітлювало її веснянки на обличчі. в її руках можна було побачити букет із польових квітів, який вона сама назбирала, щоб подарувати своєму другу.
Дівчинка була щаслива тому, що на її пасма волосся світило сонце, але щастя тривало недовго, на небі почалися збиратися сірі хмарки. І от на її волоссі можна було побачити краплинки дощу.
Ховаючись під старою вербою, дощ почав стихати. і на небі з'явилася різнокольорова веселка. на обличчі дівчинки знову з'явилася та усмішка яка була, коли сяяло сонце.
Объяснение:
текст придумала сама і писала теж сама, тому перевір на наявність помилок і ком:)
Объяснение:
«Непросто жити на світі»
Корабель линув уперед, долав бурхливі хвилі. Він то громадився на
гребенях, то м'яко западав униз, тоді знову піднімався й рухався далі.
Богдан пройшовся хиткою палубою, глянув за борт, зазирнув у
зеленкувату безодню.
На поверхні моря гойдалися, витанцьовували прозорі парасольки. Вони
були ніжні й прозорі. Красою ці морські створіння нагадували квіти. То були
медузи.
Раптом недалеко від борта з води вистрибнула сіра тварина з блискучою
шкірою. Вона була тупорила, мала великий, схожий на качиний дзьоб. Звірина
стрімко злетіла над водою і шубовснула на хвилю. Це був дельфін.
Моряки вважають дельфінів своїми друзями. Тварини вказують
кораблям безпечний шлях до берегів, іноді рятують тих, хто тоне. А от медузи
отруйні. Якщо взяти таку красуню в руки, вона боляче опече шкіру.
Як же багато на світі оманливого! Де добро? Де зло? Часом ворог
здається другом, а друг ввижається ворогом. Щоб не помилитися, треба судити
не за зовнішністю, а за справами. Непросто жити у світі!(За Ю. Ячейкіним).
