~Соловейко на калині то
затихав, то щебетав. (підмет - соловейко, однорідні присудки - затихав, щебетав).
~Весна прийшла так якось несподівано! (підмет - весна, присудок - прийшла).
~Зима стояла мрійно до
пори. (підмет - зима, присудок - стояла).
~Вітри війнули з півдня. (підмет - вітри, присудок - війнули).
~І тоді вона немов у Ворсклу з'їхала з гори. (підмет - вона, присудок - з' їхала).
~Уже в дітей порожевіли личка. (підмет - личка, присудок - порожевіли).
~Уже дощем надихалась рілля.(підмет - рілля, присудок - надихалась).
~І сонце сипле квіти, як з бриля. (підмет - сонце, присудок - сипле).
~І скрізь трава, травиченька, травичка! (однорідні підмети - трава, травиченька, травичка).
~Чорнолісся п'янко духмянить доспілою суницею. (підмет - Чорнолісся, присудок - духмянить).
~Вечірнє сонце, дякую за день!..(присудок - дякую).
Скільки людей на нашій планеті, стільки й думок. І щастя у кожного своє. Для маленьких дітей щастя — це мама й тато поруч, які їх люблять, майже не лають, заохочують поцілунками, смачними солодощами та іграшками.
Для підлітка щастя — це повага серед однолітків у школі, наявність якихось матеріальних благ, які, на його думку, йому просто необхідні. Це може бути модний смартфон, пара нових джинсів або кросівок тощо.
Але для літніх людей — це зовсім не щастя. Погодитеся? Для них, які пройшли довге й часом важке життя, щастя в іншому. І воно не вимірюється в матеріальному плані. Для людей похилого віку щастя — це діти, онуки. Якщо є ще й правнуки, то це величезне щастя. Для дідусів і бабусь неважливо те, що можна купити. Важливим для них є те, що як раз не продається. Це здоров’я близьких, їхнє щастя, любов. Для них важлива друга половина, яка йшла пліч-о-пліч через роки радості й смутку.
Отже, щастя — дуже ємне поняття. Найчастіше воно залежить від віку та потреб людини
