У чому полягає сенс життя
Життя - це нескінченний циклічний процес, ужиття було, є і буде. Але деякі люди асоціюють це слово із словом "існування". З одного боку, це доцільно, а з іншого - ні! Є навіть такий філософський вираз: "Треба жити, а не існувати!" Саме слово "існування" у більшості людей асоціюється із чимось штучним, неживим. Наприклад, існувати може пристрій, будівля тощо. А "життя" тяжіє більше до істот, щось таке чисте і красиве, багатогранне, неповторне. Ми будемо розглядати сенс людського життя. Хтось сказав, що треба прожити своє життя так, щоб потім не було страшенно боляче! Я думаю, що з цими словами можна погодитися, тому що ними можна дуже коротко і лаконічно охарактеризувати сенс людського життя. Сенс життя полягає у насназі до життя, у натхненні на добрі вчинки.
Якось мені довелося стати мимовільним свідком полювання на дятла. Полював на птаха мій друг Тарас, і робив він це у власній оселі. Дятел залетів у його двоповерховий будинок через вікно. З самого ранку. Тоді мені якраз довелося ночувати у Тараса вдома.
Візиту непроханого “гостя” Тарас спочатку зрадів. Втішилися і його родичі. Вони дивилися на птаха, який сторожко сидів на карнизі у кутку кімнати. Тарас побіг на кухню, і приніс у блюдці молока. Я здивовано подивився на друга, який не знав, що дятли молоко не дуже полюбляють. За секунду птах дав зрозуміти Тарасу і його родичам, що молока пити він не буде. Освоївшись у кімнаті, він почав довбати стіну Потім, вочевидь не знайшовши у стіні комах, перелетів на дерев'яну шафу, залишивши до того на стіні декілька відмітин. Першим на дятлове неподобство відреагував Тарасів кіт. Тварина стрибнула на птаха, і той, злетівши з шафи, почав літати хатою. За ним кинулися і мешканці будинку.
Давай справа заходь, оточимо його! — перегукувались мешканці дому. — Ще трохи і зловимо!
Наляканий дятел залетів на кухню. Він перекинув пакети з приправами, а його переслідувачі скинули на землю декілька табуреток та каструль.
Наробивши гармидеру, дятел, врешті, викликав співчуття усієї родини мого друга. Птах намагався вилетіти у вікно. Кватирка була зачинена. Глухий звук, і пташка вже лежала на землі. Поруч виднілося декілька краплин крові. Мешканці будинку відразу змінили гнів на співчуття. Продовжував атакувати птаху лише кіт. Проте Тарас вправно зловив його за задні лапи, а потім зачинив у іншій кімнаті.
Дятла ж поклали на подвір'ї. Полежавши декілька хвилин на траві, на моє здивування та на радість Тараса він оклигав, і полетів.
