(1) П'ятнадцяте - сімнадцяте століття - нелегкі часи в історії України. (2) На наш край неодин раз робили спустошливі набіги турецькі яничари і татарські орди. (3) Так, у тисяча шістсот чотирнадцятому році козацьке військо на сорока човнах-байдарках перепливло Чорне море, захопило Синоп і спалило ворожий флот. (4) У тисяча шістсот п'ятнадцятому році козаки успішно сходили в похід на Константинополь, а пізніше під проводом Сагайдачного напали з моря на головний невільницький ринок у Криму - Кафу, знищили великий турецький гарнізон, спалили флот і визволили полонених з неволі. 1. Числівник виконує синтаксичну роль підмета в реченні

А) першому
Б) другому
В) третьому
Г) четвертому

Майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. Входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. Віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера Чорне одержали ім'я Подружки-Зеленушки. Одного разу ми допомагали працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба. 
Узимку дуб Берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його стовбура, відчуєш, що кора тепла. У її складках знаходять притулок різні комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. Вітер сухе дубове листя піднімає і заносить у ялинник. Воно, начебто новорічні прикраси, причаїлося у хвої ялинок Подружок-Зеленушок. Крім дубового, у ялинкових гілках ховається й сухе листя беріз, кленів, осик. А влітку Подружки-Зеленушки здаються непоказними, інший гість лісу найчастіше не зверне на них уваги. Хіба можуть вони зрівнятися з величним дубом Берендеєм або з красунею берізкою Снігуркою! 
Узимку все змінюється. Темна зелень хвої привертає до себе погляд, вона ніби зігріває тебе в холоднечу. От ми й вирішили напередодні Нового року прикрасити Подружок-Зеленушок різнобарвним серпантином. Як же ми були вражені, коли, прийшовши в черговий вихідний до лісу, не побачили на звичному місці одну з Подружок-Зеленушок. Ялинку хтось зрубав... На пеньку лежала лише сумна сніжна шапка, на сусідній ялинці сиділи, настовбурчившись, горобці. Здавалося, вони теж сумували разом з нами. Ми, звичайно, прикрасили серпантином ялинки, що залишилися. А коли поверталися додому, купили в магазині невеличку ялинку в діжці. Вона ще така маленька, що прикрашати її ми не стали. Зиму вона проведе в нашій квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного дерева. Буде Подружкам-Зеленушкам нова сестричка.

Виготовлення писанок

Жодне свято не освячене такою таємничістю, як Велико-день. У кожній сім'ї підготовка до нього — це справжнє магічне дійство. Зазвичай, я теж намагаюсь взяти в ньому участь. Оскільки випічкою паски та приготуванням страв займається моя мама, я беруся за виготовлення писанок і шкрябанок.
Передусім готую робоче місце та інструменти: фарби, пензлик та голку.
Починається робота з приготування яєць: одне варю звичайно, а інше — у воді з лушпинням цибулі. Коли яйця зваряться і вистигнуть, беру спочатку коричневе яйце (з цибулиння) і роблю шкрябанку. Для цього "циганською" голкою вишкрябую візерунки. Білі, на темному фоні, вони виглядають особливо привабливо. Віддаю перевагу симетричним візерункам.
Писанку виготовляю по-іншому. Спочатку витираю яйце ватою з розчином спирту. Потім набираю у склянку води, кладу яйце на підставку, тоненьким пензликом, який увібрав у себе магію фарб, чіткими рухами наношу візерунок.
Робота ця клопітка і потребує витримки, сумління та часу.
Зрозуміло, мої писанки та шкрябанки не такі, як у справжніх майстрів. Але рідні завжди хвалять мою працю.
Завдяки витворам мого мистецтва наш великодній кошик завжди барвистий, яскравий і є частинкою моєї душі.