1.А.Складнопідрядним називається речення, у якому одне просте речення за змістом та граматично залежить від іншого й з’єднується з ним за до підрядного сполучника або сполучного слова.
2.В. Хто, куди, котрий, скільки.
3.Б) означальні, з’ясувальні, обставинні;
4.В. Коли бачиш своїх ровесниць постарілими, мимоволі більше придивляєшся і до своєї власної персони…(Л. Тараненко).
5.А.Спершу гадала, що вчувся гуркіт мотору (Л. Тараненко).
6.Г. Я подумала, що у вчителя не повинно бути подібних помилок, якщо він хоче користуватися хоч яким-небудь авторитетом в учнів…(Л. Тараненко).
7.А. Має початись вознесіння сон-трави з-під опалого листя й сухого галуззя в лісі, вознесіння пролісків, чиї пелюстки схожі на лапаті сніжинки недавньої зими, вознесіння рясту, що наче позичить собі кольору в небесної далечини (Є. Гуцало).
8.Г. Немає правильної відповіді.
(Склоняюсь больше к этому варианту, но точно не знаю)
9.А. Лесі теж кортіло вибігти, погратися з дітворою, з котрою через погану погоду давно не стрічалася, або просто стати і дивитись, як кружляють у повітрі й нечутно падають на землю, на дахи будинків, на луг і річку легенькі зірчасті сніжинки
(М. Олійник).
10.А. А вечорами будеш уголос книжки читати, бо хоч і гарно мені влітку на безлюдді, та взимку так сумую, як дзвін без серця (М. Стельмах).
Как-то так...
Мабуть, то конвалії, черемха й шипшина споїли своїми п’янкими пахощами всіх лісових
птахів, що вирішили позмагатися у співі із солов’ями.
- Цінь! Цінь! - затягли нескладну пісеньку вертляві синички.
- Ку-ку! – з усієї сили кувала зозуля.
- Фі-у! Лі-у! – грайливо свистіла іволга.
Маленька, але хитра очеретянка дивувалася. Гай-гай, майте совість, куди вам до солов’їв! Та
врешті й собі подала голос:
- Кара-кір! Кір-кір!
Ой, як розсердився, зачувши те, бугай! Він так сердито заревів, що птахи замовкли і більше не
озивалися.
