Під вікнами насадила(присудок) Ганна(підмет) бузку, любистку, півників та півонії.
Він (підмет) не знав (присудок) ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри.
З виду дід(підмет) був(присудок) древній, столітній, хоч ще кремезний.
Вірю(присудок): до скону віків не порушиться(присудок) слово(підмет) богинь.
Лаврін(підмет) не поганяв(присудок) волів: він(підмет) забув(присудок) і про воли, і про мішки й тільки дивився(присудок) на Мелашку.
Серед садочка на клумбах цвітуть(присудок) різні-різні квіти(підмет): і братки, і гвоздики, і флокси, і резеда
Емма Іванівна Андієвська народилася у м. Сталіно (нині Донецьк) 19 березня 1931 року. Батько письменниці був хіміком-винахідником, а мати, будучи агрономом за освітою, працювала вчителькою біології.
З дитинства Андієвська мала феноменальну пам'ять. Хворобливість дитини змусила родину у 1937 переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом — у 1939 — до Києва. В 9-10 річному віці майбутня письменниця перечитала найвідоміші твори світової літератури.
Затримавшись у Києві, родила застала початок війни. Тоді ж загинув батько письменниці — його було безпідставно розстріляно радянською владою. Виїхавши у 1943 на Захід, родина жила в англійській окупаційній зоні Берліна. Живучи у Німеччині, дівчина отримала проблеми зі здоров'ям: три роки Емма Андієвська пролежала в гіпсовому ліжку хвора на туберкульоз хребта і після цього вісім років ходила в корсеті.
Наприкінці 1949, під час блокади Берліна, родина переїхала спочатку до табору переміщених осіб у Міттенвальді, а потім до Мюнхена. Рятуючись від сухот легенів, Емма Андієвська, знаходячись у Берліні, брала уроки оперного співу.
Пропрацювавши фрілансером на радіо «Свобода» з 1959 по 1963., Емма Андієвська лишалася штатним працівником до 1995.
Працюючи на радіо, Андієвська не мала багато часу на власну творчість. Нині письменниця живе у Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами, іноді по вісімнадцять годин на добу.
