Власне висловлення чи має право наука абстрагуватися від питань моралі?

«іду з дитинства до тараса» в номінаціях: 1) краще декламування поезії «слухайте голос безсмертний тараса», 2) кращу ілюстрацію до твору з «кобзаря», 3) виготовлення ювілейного буклета, 4) кращий відгук на книжку про т.г.шевченка, 5) складання кращого кросворда «з якого вірша ці рядки? »?

для старшокласників турнір знавців життя і творчості т.г.шевченка «тарасове серце безмежне й широке», конкурс ерудитів «що ми знаємо про т.г.шевченка? », літературний діалог поколінь «не у минуле, а в майбутнє до тебе ми, тарасе, йдем» за участі батьків?

таке робили ми. не знаю чи вам сподобає

Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?         Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.