jon10079595
16.09.2020 08:23

Перефразувати текст ! Українська вишиванка супроводжує українців з найдавніших часів. Ще Геродот писав, що одяг скіфів прикрашала вишивка, а сестра Володимира Мономаха організувала в 11 столітті першу школу вишивання. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.
Кожен регіон мав свої візерунки. Легко впізнати Борщівську вишиванку з Тернопільської області. Тут переважає чорний колір. Існує легенда, під час татарського набігу загинули всі місцеві чоловіки, тож жінки з навколишніх сіл заприсяглися впродовж 7 поколінь вишивати тільки чорні сорочки.
Буковинська сорочка завжди з яскравими квітами. Космацька – з помаранчевими та жовтими барвами. Полтавчани люблять вишивати білим по білому. Мали вишивальниці й своє свято – День Варвари 17 грудня. В цей день не можна було ні прибирати, ні прати, ні глину місити, а тільки вишивати.
У 19 столітті українську вишиванку починають поєднувати з європейським костюмом. Таку моду приписують Іванові Франку. Сучасники згадували: "Де б він не з'являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою поміж пишних комірців та краваток".
У кінці 19 століття про український традиційний одяг заговорила вся Європа, яку важко чимось здивувати. В 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишивок. Українські орнаменти зачарували тамтешніх модниць, а в самій Україні розпочалися перші наукові дослідження вишивки.
За часів Радянського Союзу вишиванка двічі переживала піки популярності. Вперше в період українізації, коли кремлівська влада хотіла сподобатися новоприєднаній республіці. Тоді їх носили і партійні керівники, і прості люди. А вдруге – під час перебування на чолі імперії Микити Хрущова.
Маючи справжню колекцію, генсек з’являвся в національному українському одязі на публіці та під час офіційних засідань. Саме його стараннями вишиванка набула рис ділового одягу.
Уже за часів незалежності саме революції чи не найбільше повертали моду на вишиванки. Вона стала засобом самовираження та національної гордості.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
дима20173
26.10.2020 13:39
Моє рідне місто — Одеса. Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору! Вона єдина в світі, унікальна.
Опис місцевості в Одесі слід починати з її історичного центру. Там старовинні вулички, ласкаве Чорне море, найкрасивіший в світі оперний театр. А ще — найбільший та найпотужніший в Україні морський порт. Одеса — справжні морські ворота країни.
Влітку до нас приїжджає багато туристів, щоб прогулятися по легендарній Дерибасівській, спуститися Потьомкінськими сходами, подивитися на сучасний морський вокзал. По одним лише старим вуличкам Одеси можна блукати безкінечно. А потім відпочити на пляжі та поплавати в чистій воді Чорного моря.
Також багато гостей приймає наше місто щороку першого квітня. В цей день святкується День сміху та в місті проводиться фестиваль Гуморини.
Особисто я люблю Одесу не тільки за її архітектуру та море, а також за її неперевершену атмосферу. Мої земляки дуже гостинні, прості та не мають пихатості, як мешканці інших мегаполісів. Одеса відкрите місто — тут живуть сотні національностей, ніхто нікого не кривдить. Сюди завжди залюбки приїжджали та селилися навіть європейці: німці, французи, італійці та інші.
В Одесі ти завжди будеш удома, в якому б районі не опинився. А люди навколо тебе стануть тобі щирими сусідами, неначе у великому селі. Деякі люди такої простоти не полюбляють, але якраз мене вона приваблює.
І звичайно, одесити мають найкраще почуття гумору! Одеса просто пронизана гумором та сатирою! Це не означає, що мешканці Одеси намагаються жартувати спеціально. Ні, жарти та розіграші - це наша природна стихія!
0,0(0 оценок)
Ответ:
axinoffdaniil
26.10.2020 13:39
Своїм рідним містом я давно вважаю Одесу – південну столицю нашої України. А скільки поетичних імен дали їй люблячі мешканці: величають її Південною Пальмірою, називають і Перлиною біля моря, а ще легендарною Столицею гумору! Вона дійсно єдина така у всьому в світі: пристрасна і жагуча, врівноважена і спокійна, жартівлива і гостинна, багатонаціональна і толерантна.

Найголовнішою памяткою Одеси є її культурний та історичний центр. Тут і стародавні вузенькі вулички, і лагідне Чорне море, і величний оперний театр, найкращий у в світі. А чого вартий найпотужніший морський порт України. Адже Одесу по праву вважають морськими воротами нащої держави. Щоліта сюди приїздить безліч туристів, щб прогулятися легендарною Дерибасівською, піднятися Потьомкінськими сходами, побачити модернізований морський вокзал.

Тільки старими одеськими вуличками блукати можна дуже довго. Згодом відпочинок на пляжах Чорного моря. А на початку квітня Одеса щорічно зустрічає багатотисячні потоки гостей: у місті проходить Фестиваль гумору. Це свято неймовірне і враження ткож неперевершені по градусу позитиву! Але я люблю Одесу не лище за її море та численні історичні памятки, а найбільше за унікальну душевну атмосферу. Одесити дуже щирі ,прості і гостинні. У нас проживають люди численних національностей, і всі знаходять спільну мову. Тому до нас часто приїжджають та селяються навіть громадяни європейських країн, які швидко вписуються в живу і дієву атмосферу міста.

Мені здається, що в Одесі ви завжди будете вдома, звідки б ви не приїхали і де б не зупинилися. І не можна не відзначити, що у одеситів чи не найкраще почуття унікального та неповторного гумору! Місто наскрізь пронизано іронією і сатирою! Це неможливо передати, це треба відчути і почути! Розіграші і постійні жартиі – це свого роду природна одеська стихія!
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота