Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.
За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).
Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).
Задали нам додому написати твір Якби птахи і звірі уміли говорити.Довго сидів я над зошитом,але не написав жодного слова.Закрив зошит і ліг спати.Не встиг закрити очі,як зойкнув.На лобі зявилася шишка.Оглянувся я і побачив за кущами зайчат,які цілилися у мене огризком яблука.Хотів я побігти до них ,як наступив на консервну банку,перечепився і впав на сміття.Із-за дерева почувся сміх.Я сів на землю і гірко заплакав.Мене оточили звірі і сказали :"Бачиш,як небезпечно нам стало ходити по лісі,бо ти і твої друзі все це залишили після прогулянки".Я прокинувся.В школі я розказав про сон товаришам.Ми прийшли на галявину,прибрали все і більше ніколи так не робили.
