\ Схема, подчеркнуть грамматическую основу и вычислить за смыслом какой союз

І. 1. Тільки зозулі перекликались та соловї у придорожніх кущах лящали, наче їм мало було ночі (В. Гжицький). 2. Золотий промінь сонця перелинув із сходу на захід і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям (М. Коцюбинський). 3. Хитаються й повзуть холодні тіні ночі і зорі дивляться на місто без огнів (В.Сосюра). 4. Сивизна лягла на скроні а в очах - жива блакить (П. Воронько). 5. Не шелесне ліс. Лиш зрідка трісне дерево або десь у дзвінких верхах простукотить дятел, лісовий телеграфіст, мовби передаючи кудись у безконечні хащі звістку про подорожніх (О. Гончар). 6. Було затишно і пахло вогкістю (А. Головко). 7. І стеляться обрії милі і вечір в ясній далині і карії очі і рученьки білі ночами насняться мені (А. Малишко). 8. День спадає і таємничий вечір рожевою млою тихо спускається з неба (Олександр Олесь).

 

сніг-1 сл., 4 букви, 3согл., 1 гл. [сн'ег] з [з] - согл., глух., тв. н [н'] - согл., зв., мягк. е [е] - гол., ударн. г [к] - согл., глух., тв. 4 літер., 4 зв. вітер стих: вітер-підмет (сущ.) вірш-присудок (дієслово) пропозиція непоширене, просте. чистий свіжий сніг блищав сріблом під блакитним шатром неба: сніг-підмет ( сяяв-присудок (дієслово), чистий-визначення ( свіжий-визначення ( сріблом-додаток ( під-додаток (приві блакитним-визначення ( шатром-обставина ( неба-додаток (сущ.) якщо зможеш

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі! 

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється. 

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш. 

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки. 

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь. 

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку. 

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка. 

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.