Дискримінація (від латинського discriminatio - «розрізнення») — це будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Це поняття охоплює виключення або обмеження можливостей для членів певної групи відносно можливостей інших груп.
Дискримінувати людей можна за расою, статтю, віком, мовою, майновим станом, сексуальною орієнтацією, політичними переконаннями та іншими ознаками, перелік яких може бути нескінченним. При чому дискримінація може бути як прямою (компанія у оголошенні про роботу чітко вказує, що не візьме на роботу людей старше 50 років), так і непрямою (серед кандидатів на вакантну посаду при однаковій освіті, досвіді роботи та добре складеним тестам за замовчуванням керівник обере саме чоловіка, а не жінку з дітьми).
Поки у суспільстві вважають, що вищий навчальний заклад військового спрямування – не місце навчання для дівчат – це стереотип, а от дискримінацією була б заява представника ВУЗу для абітурієнтки, яку почула моя знайома : «Тобі тут не місце, кицю! Це професія для справжніх чоловіків! Йди краще в педагогічний.» та ще гіршим було те, що її документи прийняли «з боєм».
Законодавство України має ряд важливих документів та законів, які захищають права людей, попереджують та карають за дискримінацію у нашій державі. Найперше – це Конституція України, Закони України: «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», «Про зайнятість населення» та ін. Проте часто люди скаржаться лише на побутовому рівні і жодним чином не хочуть викорінювати це явище. Таким чином замовчування применшує проблему дискримінації, а подекуди робить її «невидимою» для мільйонів наших співвітчизників.
