Чесно кажучи, важко писати про щастя, коли ти не знаєш, що це таке. Щастя – це поняття, що означає моральний стан людини , який відповідає найбільшому внутрішньому задоволенню умовами свого життя. На мою думку, щастя це-казковий птах, спіймати якого мріє кожен. Ми всі по-різному уявляємо його.
Щоб бути щасливим,необхідно постійно налаштовувати себе на позитивні емоції, уміти радіти найменшій дрібниці. Звичайно ж, кожна нормальна людина не може бути щасливою щохвилини. Кожен своє щастя будує по-своєму.
Для когось це багатство й влада, для інших-міцна родина або праця. Я вважаю,що щастя – це вміння бачити красу життя, навіть у дрібницях,насолоджуватися кожним днем.
Я знаю, що на моєму шляху з‘явиться ще багато перешкод,але,звісно,буде й винагорода. Нині я вважаю,що я щаслива.
Так,це правда, адже я живу, маю можливість насолоджуватись красою. У мене є багато вірних друзів і дружня сім‘я,яка завжди мене підтримає. Я щаслива, тому що здобуваю нові знання, які знадобляться потім. У майбутньому я хочу здобути вищу освіту, обравши професію журналіста.
Адже саме так, я зможу дізнатись щось нове, досліджувати щось для себе.
Я хочу створити свою сім‘ю, таку міцну й щасливу, як і батьківську. Мрію подорожувати, щоб побачити весь світ, пізнати життя інших народів.
Я впевнена, що мої мрії здійсняться. Ось чому, я щаслива.
Я щаслива, що вмію мріяти, що маю плани на майбутнє і поряд зі мною мої рідні і близькі.
Объяснение:
Мы живём на земле. «От земли человек взят, землей и кормится» — эта истина известна давно.
«Кормилицей» землю мы называем потому, что она сторицей возвращает нам засеянное в добрый час. «Поклонись матушке-землице, наградит тебя сторицей!» — мудрость эта доказана веками.
«Мать-Сыра-Земля всех кормит, всех поит, всех одевает, всех своим теплом пригревает!». За все те щедроты, которые ни земля человеку, род людской испытывает к ней сыновние чувства.
«Ничего нет для человека в жизни святее материнского чувства. Сын родной земли — живущий-кормящийся ее щедротами, русский народ-пахарь, дышащий одним дыханием с природою, исполнен к Матери-Сырой-Земле истинно сыновней любви и почтительности».
«А людям всем нужна еда,
Не получить её, конечно,
Без кропотливого труда.
Трудиться надо на земле,
Она — кормилица тебе!»
(Автор стиха: Ирис Ревю)
Не может человек жить без пищи. Просто пропадёт. А кормит человека земля. Но семя, кинутое в землю, без хорошего присмотра, без вложенного труда, и доброго слова не даст хорошего урожая. На земле-то работает Человек. Простой люд пашет, сеет, боронует. Из поколения в поколение передаются навыки, опыт. Каждый сторожил знает немало премудростей по возделыванию земли. «Земля – кормилица, а и то сама пить-есть просит». Немало сложено в народе пословиц-поговорок, стишков-закличек про родную землю – кормилицу людей.
«Больше землю удобряй – выше будет урожай».
«Что посеешь, то и пожнешь».
«Хорошо трудится – хлеб уродится».
«Землю вскачь не пашут».
«Гой, земля сырая,
Землица дорогая,
Матерь нам родная!
Всех нас породила,
Воспоила, воскормила
И угодьем наделила;
Ради нас, своих детей,
Водой чистой напоила
И злак всякий народила»…
Вот и вывод напрашивается: «Земля – тарелка: что положишь, то и возьмёшь».
