10. Випишіть лише прості речення та підкресліть у них граматичні основи. 1.Ліс стоїть задумливий: йому ось-ось треба свое пишне вбрання скидати.2.I стонадцятий сніг ті поля притрусив, і уже прилетять не ті самі лелеки.3. Листя виросте з листочка, з нитки витчеться сорочка. 4. 3 рипінням в "Тжджала схилом мису водовозна діжка, розхлюпуючи кришталеві цівки води. 5. Наша хата трьома вікнами дивиться на широку вулицю, що вливасться у великий вигін. 6. Дівчина зійшла на легкий, обгороджений балясинками рундук, зупинилася перед дверима. 7. Полтавським шляхом бій йде, видніється пожар, а до села уже прийшов з сокирою тесляр.

5. Особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом, і поєднує у собі граматичні особливості дієслова і прикметника 6. Що означає діеслово. 8. Її визначають за закінченням дієслова в третій особі множини 10. Буває дійсний, умовний, наказовий По вертикали 1. Дієслова можуть вживатися у минулому, теперішньому чи часі. 2. Дієслово- це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити?що? 3. Особлива незмінювана форма дієслова, що називає додаткову дію або стан і відповідає на питання що роблячи? що зробивши? 4. які функції реченні дієслово найчастіше виконує у реченні. 5. Зміна дієслів за особами, часами і числами називається 7. У реченні прикметник найчастіше виступає як. 9. Розділ граматики в якому вивчаються явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови

У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.

Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.

Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.

Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху".

Прикрашаючи хати й подвір'я, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — "тополю". Усі співали:

Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.

Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:

Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самої хмари.

Объяснение: