Укажіть рядок, у якому рядку всі дієслова написані правильно. А Будемо навчатися, навчатимемось, навчався б, навчатимуся, навчаймося.
Б Будемо пізнавати, пізнаватимемо, пізнав б, пізнаватиму, пізнаваймо.
В Будем опановувати, опановуватимем, опанував би, опановуватиму, давайте опануємо.
Г Будемо складати, складатимемо, складав б, складатиму, давайте складати.
Достатній рівень

Перша вчителька – це друга мати. адже поки ми в школі вона завжди з нами: вона нас і навчає, і виховує, і в столову водить… немає того розмаїття вчителів, як в старших класах, вона сама виконує всі ці обов’язки. і тим самим вона дуже схожа на рідну матір. тому, особисто для мене, улюбленою є перша вчителька. до речі, ви ніколи не задумувались, чому немає жодного першого вчителя-чоловіка? мабуть, лише жіночі «крихкі» плечі можуть витримати всі ці навантаження.. та ще й, коли в групі не 3, і навіть не 5 дітей, як в сім’ї, а 15 – 30. і це ж кожного потрібно навчити, на правильний шлях навести, зробити перші дорослі кроки. не дарма ж про неї стільки пісень і віршів. мабуть, саме тому моїм улюбленим вчителем є саме перша вчителька, галина григорівна. вона стала справжньою шкільною мамою, турботливою і справедливою, яка подарувала мені пакуночок людських якостей і зрозуміти, що найголовніше – це душа. і нехай пролетять роки, але вона назавжди залишиться в моєму серці як справедлива наставниця. низький уклін їй за сумління та виховання; моїй неньці за те, що обрала саме її серед інших; вчителям старших класів, які підтримували та удосконалювали отримані мною здобутки; і вам, мої любі викладачі удпу, за вашу щирість, відкритість і бажання навчити шляхетній професії.

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ.
 Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.