Визначте смислові відношення між предикативними час тинами складносурядних речень. 1. Був Твердохліб середнього зросту, міцно збитий, але не огрядний. (I. Цюпа) 2. А мати хоче научати, так соловейко не дае. (Т. Шевченко) 3. Кобза дзвеніла у тихе надвечір'я і то ро котала, як грім, то промовляла тихим жалем... (Гр. Тютюнник) 4. Ні з чим іншим, тiльки з красою весняних розквітлих садків може зрівнятись оцей повитий зимовими чарами ліс. (О. Гон чар) 5. Б'ють кропом у ніздрі осінні базари, і яблука тяжко на зиму пашать. (І. Драч) 6. Рипнули двері, і на порозі виросла незнайома постать. (Н. Рибак) 7. Так іде день, і так заходить вечір. (Б. Харчук)

Кожна людина по-різному визначає мету свого існування, але мету треба мати — інакше то буде не жит-тя, а животіння.
У житті важливими є і принципи. Добре навіть, коли вони викладені для себе у щоденнику.
Одне правило має бути в кожної людини: треба прожити життя гідно, так, щоб не соромно було згадати.
Гідність вимагає доброти, великодушності, уміння не розчаруватись і, не стати егоїстом, а бути правди-вим, вірним товаришем, знаходити радість у до ншим.
Заради гідності потрібно вміти просити вибачення. Визнати перед іншими свою помилку — краще, ніж хитрувати й брехати.
Треба прожити життя з гідністю, так, щоб природа, яка працювала над нашим удосконаленням, не була ображена. 

Вліту в селі йдуть жнива,і всі люди,від старого до малого на нивах.Женці за цілий день лише раз сіли ваддихнути і перекусити.Наталка із торби дістала учорашній черствий хліб,до хліба жовте,від сонця,сало.Підобідували швиденько і мовчки,бо ще багато було роботи.За роботою вони і не замітили,що вже вечоріє.Всі заморені, поволі їдуть додому.Наталку, до себе повечеряти за подруга.Вона знає,що Наталка залишилась сиротою і їй нікому приготувати їжу.Повечерявши,Наталка поклала свої шершаві,зморені руки на стіл,і сиділа в задумі.Вона згадувала свою маму...