Прочитайте текст. Виконайте завдання до нього. 1.Буша – стародавнє подільське містечко, розташоване в мальовничій долині річок Мурафи й Бушанки, які впадають у Дністер неподалік українсько-молдовського кордону. 2.Тут, у Буші, тісно переплітаються різні епохи нашої історії, про які розповідають місцеві музеї та легенди. 3. На пагорбі – Музей трипільської культури. 4. Кераміка, знаряддя праці й інші речі доводять, що люди мешкали тут протягом тисячоліть.(М. Іваненко) 6.Укажіть речення, у якому пропущено головний член –присудок А перше Б друге В третє Г четверте 7. У першому реченні присудком є слово А Буша Б містечко В долині Г кордону 8.У родовому відмінку вжито іменник А епохи Б історії В легенди Г речі

В історичних і краєзнавчих музеях України зберігається багато прикрас, предметів розкоші та домашнього вжитку, які відображають побут і художні смаки стародавніх слов’ян — від початку заселення території України до утворення Київської Русі.
Розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. У перший період (ХІV — перша половина ХVІ ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий (друга половина ХVІ — перша половина ХVІІ ст.) характеризується розквітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. На цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним. 
Речі виготовлялися для домашнього вжитку. Третій період (друга половина ХVІІ–ХХ ст.) — час найвищого розквіту художніх промислів. Саме тоді було створено найвидатніші пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва. Займались також керамікою. Кераміка — один із давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва України. Археологічні розкопки показують, що гончарний посуд на території України виготовлявся ще в період неоліту. У давньому Києві в Х–ХІІ ст. працювали талановиті гончарі, що створювали поливну кераміку й керамічні вироби, прикрашені кольоровими емалями. Створенню й розвитку гончарних промислів сприяла велика кількість місцевих глин.
Перший фаянсовий завод в Україні було створено в 1799році у Міжгір’ї під Києвом. Пізніше фаянсові вироби стали виготовляти у Будах. У ХІХ столітті відкриваються приватні порцелянові заводи в Чернігівській губернії, де виготовляють з місцевого каоліну вироби, прикрашені ліпленням та живописом.
Косовські виробничо-художні майстерні Художнього фонду України виробляють кухонний посуд. Для прикрас інтер’єру гуцульські майстри випускають панно й анімалістичну скульптуру. У місті Косове виготовляють кахель для печей, розписаний гуцульським орнаментом. Матеріалом для майолікових виробів є місцеві червоні глини. Для оздоблення використовують ангоби і глазурі 
Серед багатьох видів народного мистецтва значне місце належить різьбярству. Різьблення по дереву було поширене в усій Україні, особливо в лісовій смузі. Ним прикрашалися найважливіші деталі житла: різні дерев’яні півні сиділи на дахах, квіти оплітали одвірки й вікна. Різьбленими були й полиці-мисники. Особливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських сіл. Гуцульські майстри використовували геометричні орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти соняшника
Не останнє місце займало і скловиробництво. Початок скловиробництва на українських землях припадає на Х століття. У цей час основною продукцією скловарних майстерень були браслети, намиста та персні, які виготовляли ліплення, витягування, розкачування. Найбільш поширеним виробництво скла і виробів з нього стало на Чернігівщині (у ХVІІІ столітті тут працювало понад 120 скловарних майстерень), Київщини, Волині, де були для цього всі необхідні матеріали — кварцовий пісок, вапно, крейда, деревина і запаси води. Ремісники-склярі виготовляли різні сорти «простого», зеленого, синього, димчастого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, свічники, люстри, кухонний та горілчаний посуд (пляшки, баклажки, штофи, чарки, стакани). Стародавній український фігурний посуд, у якому насамперед має значення його ужиткова роль, не має аналогів у світі.
З ХVІІ ст. склодуви прикрашали свої вироби густим декором (скляними джгутами, стрічками, бризками), розмальовували емалями та золотом. У наш час раз на три роки Міжнародний симпозіум гутного скла, що проходить у Львові, називає кращих майстрів, серед яких чимало українців .

Що означає бути людиною
Бути людиною
Кожен з нас іноді замислювався над питанням, що означає бути людиною. І кожна людина відповість на нього по-різному, адже у кожного своє життя, свої цінності та власне світосприйняття. Хтось може вважати, що людина це лише маленька частка в єдиному механізмі суспільства, а хтось вірить, що одна людина спроможна міняти історію. Але майже всі люди бажають бути гідними та мати повагу серед оточуючих.
Люди бувають різними, зустрічаються іноді і такі, яких взагалі важко назвати людиною. Для мене людина – це в першу чергу той, хто слухає свою совість, хто намагається зберегти свою гідність навіть у самих тяжких випадках. Всіх нас з дитинства вчать хорошим рисам характеру. Наприклад, чесність та вірність. Тут я повністю погоджуюся, з чесними людьми приємніше спілкуватися. Вірність, на мою думку, це взагалі найважливіша якість. Без вірності людина ніколи не зможе мати гідних друзів та щасливу родину. Можна ще довго перераховувати хороші якості людей, такі як дружелюбність, відповідальність, почуття обов’язку, цілеспрямованість та інші. Кожна людина сама обирає свій подальший шлях, на це впливає виховання в сім’ї, оточення друзів та знайомих, освіта та індивідуальне прагнення до розвитку чи навпаки.
Я вважаю, що мені пощастило. В моїй родині нема місця для поганих якостей. Мене завжди вчили поважати старших, жити по совісті та нести відповідальність за свої вчинки. Щоб стати справжньою людиною я намагаюсь гарно вчитися, брати приклад тільки з хороших людей, допомагати всім, кому потрібна моя до Я хочу бути вірним другом, а в майбутньому мати щасливу сім’ю та навчити своїх дітей тому, чому вчили і мене.
Справжня людина в будь-якій ситуації залишиться людиною, і в робочому колективі, і в сімейних відносинах, і по відношенню к природі та своєму суспільству в цілому.