З вершини пагорба видно Дніпро. Величезні камені, перегородивши річку, пропускають потоки води. Поспішаючи спускаємося з пагорба.
І ось уже, стрибаючи з каменя на камінь, не відстаючи один від одного, ми пробираємося до передніх порогів. Ще одне зусилля - і ми на величезному пласкому камені. Повз нас мчить дніпровська вода, збиваючи піну.
Здається, лежав би тут увесь день, слухаючи шум річки. Але, вгамувавши спрагу видовищ, обережно повертаємося на берег.