2. Укажіть речення, що відповідають схемі А: "п, (?!) - а. (:) - п“. (?!) (розділові знаки опущені, велика літера змінена малою).
А.Жну й не чую що сполохала пташину мовила мати докоряючи сама собі.(Є.Г.)
Б.Ану ти там хочеш раків половитиь кричить хто-небудь з дорослих на молодця злізай на
береr. (Вин.)
В.Брат заперечив нічого той розвідувач-літак не вислідив раз він накинувся на якусь
нещасну пішаницю і додав нумо вечеряти. (Б.Х.)
Г.Зустрів дід братів тай питає куди це ви дітки йдете. (Нар. тв.)

Стаття в газету на морально-етичну тему.
Усі різні — усі рівні
Який загадковий світ у своїй грандіозній картині — поєднання людських всесвітів. Кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше — своїм внутрішнім світом. Я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. Я один-єдиний такий. Мій внутрішній світ неповторний, яким би він не був. Так само є неповторним світ тих, хто поруч зі мною.
Людина має не тільки біологічну суть, а ще й соціальну (політична тварина — так образно висловився Арістотель). Ми не можемо жити поза суспільством, не створюючи держави. Ми постійно потребуємо спілкування, ми не можемо бути самотніми. А той, хто не живе в суспільстві, той або надлюдина, або морально недорозвинена істота (Арістотель). Ми пов'язані один з одним тисячами невидимих ниток, здавалося б, очевидні речі слід належним чином сприймати, та наступає якийсь момент і комусь захочеться обірвати ці нитки. Так починаються війни.
Проблема «усі різні — усі рівні» стара як світ. Стільки зусиль було докладено до вирішення проблеми щодо поєднання рівності й індивідуальної свободи. Згадаймо Біблію: ми створені за образом і подобою Божою, отже, ми — рівні. Ми маємо вуха, але не чуємо. Тільки в XX столітті ми пережили дві світові війни. Експеримент з СРСР теж не вдався, не вдалося тоді створити суспільство Рівності й Братерства. Яке вже там братерство, коли Росія стала «первой среді равних» (Й.Сталін).
На мою думку, західні демократії правильно вирішили створювати в себе громадянське суспільство, яке дає кожному простір для самовираження, самореалізації поза державою, яка схильна нехтувати особистістю. Людина приречена на свободу, постійно знаходячись у ситуації вибору. Створюючи себе, ми створюємо світ. Обираючи себе, ми обираємо все людство. Усе надзвичайно просто і надзвичайно складно: «Царство небесне» в нас самих. Людина створена для добра, добро запрограмоване в ній, інакше людство вже давно б загинуло. Дійсність буде такою, якою зроблять її зусилля мільйонів людей. Треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. Ми громадяни одного світу. Ми рівні. Світ у наших руках. Всесвіт один і той же для всіх. Мудрі слова були колись сказані Сенекою: «Я пишаюся не тим, що я громадянин Риму, а тим, що я громадянин світу». Ми є унікальними й неповторними. Ми — часточка загального. Ми — рівні.
Про це слід думати, говорити, писати. Саме з таким підходом, залишаючись різними й рівними, ми зможемо захистити це крихітне життя у Всесвіті — Землю.

Как - то раз , мы приехали к бабушке в гости. она начала нас угощать всякими сладостями ,пока на кухне делала вкусное жареное мясо. Как вдруг , у бабушки сломалась последняя кухонная лопатка , она загрустила , ибо выйти на улицу она не могла , ноги не позволяли. Мне стала так грустно от беды моей бабушки и я передумал. Я куплю деревянную лопатку и разукрашу ее. На следующее утро я поехал к бабушке . Приехал я не с пустыми руками , в приехал я с лопаткой для бабушки. Она похвалила меня , лопатка была очень красивой. Когда бабушка готовила ,она вспоминала обо мне