я вважаю, що як освіта, так і мудрість завжди були й будуть невід’ємними складовими становлення особистості. на мою думку, гармонійний розвиток та успішне життя людини можливі тільки за умови опанування наук — досвіду минулих поколінь. але ці знання стають дієвими тільки в поєднанні з власним досвідом людини, що надає їй можливість якнайповніше розкрити власний потенціал. по-перше, тільки по-справжньому мудра людина може зрозуміти навколишній світ і жити в злагоді з власним сумлінням. яскравим прикладом людини, що відчуває потребу в цьому, є головний герой роману валер’яна підмогильного «місто» степан радченко. завдяки наполегливій праці та самоосвіті юнак здобув ґрунтовні знання, але майже не мав життєвого досвіду й уявлень про світ поза межами рідного села. недарма на початку роману з уст степана лунають лише «комуністичні гасла» замість власних думок, яких він поки що не має. вступ до університету не зробив парубка щасливим: він залишається самотнім, бо не розуміє ні друзів, ні коханих жінок. тож осягнення себе у світі, досвід власного становлення як людини і як письменника для нього непростий, але неминучий етап. по-друге, освічена людина може принести користь суспільству, якщо матиме, крім знань, далекоглядність і мудрість. такою постаттю в історії був петро і. імператор країни, що потонула в невігластві, він був змушений опанувати досягнення західноєвропейських наук і ремесел, щоб застосувати здобуті знання в будівництві своєї держави. саме завдяки освіченості й природній мудрості правителя він поставив російську імперію поряд із наймогутнішими країнами того часу. отже, поєднання мудрості й освіченості дає змогу людині сформувати таке світосприйняття, яке дозволяє їй жити в гармонії з навколишнім світом і досягати небачених вершин, реалізувати себе як особистість і водночас суспільству та батьківщині.
